Хто і навіщо піариться на справі Гройсмана?

Національне антикорупційне бюро створене ще 2014-ого і досі не в змозі повноцінно виконувати свої функції. Кількість справ переданих струткурою до суду можна перерахувати на пальцях, а вироків по ним ще менше. Водночас, два з трьох існуючих територіальних управлінь по нині залишаються без курівників. Їх, відповідно до закону, призначає голова відомства за підсумками конкурсів. Проведення обовязкових процедур забезпечувалося реально, до того ж, не один раз впродовж лише 2016 року. Втім, обрати керманичів бюро на місцях так і не виявилося можливим. Чому? Спробуємо дослідити на прикладі чергової спроби відшукати гідну кандидатуру на заміщення вакантної посади голови НАБУ південного регіону. В оголошеному декілька місяців тому повторному (третьому за рахунком) конкурсі, 12 січня переміг Вінницький поліцейський Дмитро Руденко. Він виявився кращим з-поміж майже 50 претендентів. Однак, на подальшому етапі, доля його працевлаштування всупереч зокону залежала від рекомендації так званої ради громадського контрою НАБУ.

А судді хто?
У який спосіб і на скільки прозоро обиралися члени РГК при НАБУ, вочевидь, мало кому відомо. Так само як і те, що це за люди: яка в них освіта, скільки років, ким працювали чи працюють, кому доводяться родичами — цієї інформації годі шукати на офіційному сайті бюро. Практично неможливо знайти і біографічні дані про них і в усьому інтернеті. Виняток становлять яскраві лозунги на сторінках соціальних мереж. Водночас, саме ці люди сьогодні є делегованими суспільством визначатиі кадрову політику в НАБУ. Цікаво — чи це ми з вами їх туди делегували?

Вершителі доль.
Після майдану 2014-ого року в Україні немов гриби після дощу почали зявлятися різноманітні громадські організації та «видатні герої епохи». Вони в один голос заявляли про відчайдушну боротьбу за наші права, свободи, зрештою, гідне життя. Результати цієї боротьби ми сьогодні відчуваємо на собі як ніколи. Що не менш важливо, люди нової формації доволі успішно перейняли на себе контролюючі функції практично в усіх сферах життєдіяльності держави, нам з вами любязно залишивши право на працю. Разом з тим, право на роботу ми також повинні заслужити саме в них. Саме вони і вирішують гідні ви працювати в тому чи іншому напрямку чи ні. Відео чергового засідання РГК НАБУ обурило більшу частину з тих кому потрапило на очі.

Якщо переглянути повну трансляцію цього засідання, то навіть не будучи фахівцем, легко збагнути з якою кількістю порушень юридичних норм воно було проведено. З самого початку участь в голосуванні взяла особа, яка не є членом згаданого органу. Його активісти, гучно волаючи про верховенство права, відмовилися надати будь-які докази інкримінуємої Дмитру Руденко провини. Натомість розповідали про секс у " PinchukArtCentre", радянських дисидентах, а згодом, не цуралися прямих погроз. Навіщо було влаштовувати весь цей фарс незрозуміло, адже своє рішення «контролери» опублікували ще за декілька днів до перфомансу. Але чи справді все так «очевидно» у випадку з переможцем конкурсу на заміщення посади керівника НАБУ Одеського теруправління? І чому саме після семирічного зволікання «набуївські контролери» перейнялися долею нині покійного правозахисника Дмитра Гройсмана?

Покійний Дмитро Гройсман пішов з життя декілька років тому. Будучи головою Вінницької правозахисної групи, опікувався нелегальними мігрантами з Сомалі. Яким чином вони перетинали український кордон і осідали в різних областях держави нам невідомо, але знаємо, що нерідко сплачуючи невідомим особоам кошти, вони були переконані що опинилися не у, прикладом, Жмеринці, а в Дрездені. То й ж таки Дмитро Руденко брав участь в розслідуванні не лише порносправи, а й проваджень повязаних з Гройсманом у справах нелегальних африканських мігрантів. Втім, члени РГК про це чомусь не згадали. Водночас активно поширили дезінформацію про валютні статки Дмитра Руденка.

То що ж насправді відбувається в РГК НАБУ?
Відповідь на це запитання наївно шукати у палкому чи холоднокровному прагненні членів РГК захистити нас з вами від корупції. Національне бюро, місією якого є боротьба з нею, в великій мірі струтктура політична. Ймовірно комусь дуже не до вподоби аби до самої роботи ретельно взялися нікому непідконтрольні та незалежні фахівці у таких регіонах як Одещина, Миколаївщина, Кіровоградська та Херсонська області. Мабуть ні для кого не стане таємницею те, що південна частина держави окрім вигідного географічного положення та економічного потенціалу була і залишається головним джерелом надприбутків корупціонерів та псевдоборців з ними. Як то кажуть, усе таємне рано чи пізно стане відомим...

Обсудить у себя 0
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.
накрутить лайки
podolyan
podolyan
Было на сайте никогда
Читателей: 4 Опыт: 0 Карма: 1
Теги
все 1 Мои друзья