Шлейф скандалів, кримінальних розборок та інших ганебних явищ тягнеться за Михайлом Сокольваком, найбільш одіозним арбітражним керуючим України. Поки його колеги без гвалту, у відповідності до законодавства розподіляють майно збанкрутілих боржників між їх кредиторами, Сокольвак постійно вплутується у темні історії через патологічну жадібність, неадекватність та дурну звичку не тримати слово.

З деонтологією, тобто професійною етикою юристів, Сокольвак принципово не дружить. Наприклад, при ліквідації Вінницької підшипникової компанії нахабно відтискав від процедури ліквідації свого колегу, арбітражного керуючого Комарова. Причому Сокольваку навіть не вистачило розуму, щоб правильно перехопити ініціативу. Затіяні суди він програв Комарову, тільки даремно витратив державні гроші.

Суди Сокольвак програє часто, а красиво програвати так і не навчився. Якщо не вийшло нашвидкуруч нагнути покупців нерухомості банкрута, як у випадку з ТОВ «Василинка» — упреться як баран в нові ворота і качає права, поки не дадуть по голові. Коли в місцевому господарському суді дають від воріт поворот, не розривають договір купівлі-продажу заради його примхи, Сокольвак не заспокоїться, поки не програє апеляцію і касацію. Та й після цього може влаштувати кримінальні розбірки, вдаючись до неправових методів захоплення майна.

Сообщает портал «Антикор 1 — первый международный антикорупционный портал — с нами коррупция не заржавеет!» со ссылкой на СМИ.

Головне джерело особистого збагачення Сокольвака — рейдерство і грабіж захоплених підприємств. Віджимаючи промисловий майданчик, він заводить туди свою приватну охоронну фірму та інші комерційні структури. При цьому не соромиться займатися відвертою корупцією, з усіх зацікавлених сторін вимагає відкати. Отримавши на лапу, Сокольвак не тримає слово, геть забуває свої ж обіцянки, тому працювати з ним по-людськи неможливо. Хабарник з Сокольвака такий же паскудний і ненадійний, як арбітражний керуючий.

Нещирість Сокольвака проявляється у всьому. Він хизується своїм українським патріотизмом, але найнявся на побігеньки у Сбербанк Росії. У діловій розмові він непристойно підлещується, а позаочі цинічно поливає брудом. Переслідуючи власні дріб'язкові цілі, прикривається інтересами держави та іменами сильних світу цього, з якими він близько не знайомий і які навіть не знають про його існування.

У процедурі банкрутства є дві сторони, боржник і кредитори, причому інтереси сторін протилежні. Справжній професіонал повинен уміти дотримуватися балансу інтересів. А пройдисвіти-сокольваки готові за гроші лобіювати позицію то однієї сторони, то іншої, хоча теоретично повинні бути незалежними виконавцями рішення суду про банкрутство. Правду кажучи, таких типів, як Сокольвак, треба гнати поганою мітлою з арбітражних керуючих. Адже навіть один такий негідник здатний опустити нижче плінтуса рівень довіри до всього професійного цеху.