Экс-секретарь Киевсовета Олесь Довгий задержан сотрудниками СБУ под Ужгородом.

Согласно данным следствия, Олесь Довгий проходит по делу о финансировании террористов конвертационным центром Руслана Цыплакова (к слову, также задержанного в ночь с 19 на 20 августа в столице Украины).

Последние несколько недель ходили разные слухи касательно сотрудничества Олеся Довгого и его отца с сепаратистами, но новоиспеченный адвокат задержанного Андрей Федур заявлял о полной прозрачности деятельности Фонда Олеся Довгого (Благотворительный Фонд «Олеся Довгого та Катерины Гориной») и непричастности к финансированию каких-либо организаций, помимо детских домов.

Как бы там ни было, но ближайшие дни Олесь Довгий проведет на допросах, по результатам которых, представители СМИ получат полный отчет не только от СБУ, но и от Генеральной Прокуратуры Украины, курирующей дело «Руслана Цыплакова».

Ранее сообщалось, что Олесь Довгий собрался в народные депутаты от Ужгорода. Якобы он планировал взять на себя финансирование местного футбольного клуба Говерла и трех детских домов. В то же время, Довгий в далеком 2002-ом году шел в парламент от Черкасс как президент «Черкасской мясной компании», хотя сам родился в Ужгороде.

Благодійний аукціон Черновецького з продажу дорогих авто — махінація?

Депутат Київради від Блоку Литвина Олена Антонова повернула заступнику Київського міського голови, секретарю Київради Олесю Довгому ключі від автомобіля «Чайка», яку придбала на аукціоні в мерії 28 листопада минулого року.

Свої дії вона пояснила тим, що кошти від цього аукціону не надійшли, за її даними, на рахунки туберкульозних лікарень, як це передбачалося, передає кореспондент УНІАН.

Під час засідання сесії О.Антонова передала О.Довгому відповідну заяву.

Вона поінформувала депутатський корпус, що 7 та 30 квітня зверталась із заявою до О.Довгого як депутат Київради з метою уточнити, чи переведено кошти, отримані на аукціоні, на рахунки лікарень. О.Антонова нагадала, що від проведеного аукціону з продажу автомобілів парку Київради та КМДА було отримано 2 млн. 800 тис. грн. Вона особисто за «Чайку» заплатила 600 тис. грн. і 20 тис. грн. – за оформлення відповідної документації.

«Ми провели власне розслідування і встановили, що кошти не надійшли туди, куди повинні були поступити», — сказала О.Антонова, додавши, що на свої запити до секретаріату Київради так і не отримала відповідей.

О.Антонова повідомила, що фракція Блоку Литвина вимагає сформувати тимчасову комісію, яка встановила б, куди пішли кошти, а також вимагає притягнути до відповідальності організаторів аукціону. О.Антонова заявила, що якщо не отримає всіх пояснень з цього питання — буде звертатися до суду.

Після цього депутат сказала, що повертає ключі від машини і при цьому передала їх О.Довгому і сподівається, що все ж отримає роз’яснення щодо того, куди ділись кошти від аукціону. За її словами, якщо такої відповіді їй не нададуть, то вона вимагатиме повернути витрачені нею на аукціоні кошти і планує сама передати їх дітям, що лікуються в туберкульозних медзакладах.

На це О.Довгий сказав, що заяву О.Антонової вважає емоційною, і порадив їй віддати ключі туди, де знаходяться автомобілі мерії. Ніяких конкретних пояснень по суті питання він не надав.

Як повідомляв УНІАН, 28 листопада 2008 р. на аукціоні з продажу службових автомобілів Київради мер столиці Леонід Черновецький купив за 1,5 млн. грн. автомобіль «Чайка ГАЗ-14» 1979 року випуску, на якій свого часу їздив перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький.

Загалом на аукціоні з продажу 8-ми виставлених автомобілів Київради було отримано 2 млн. 828 тис. грн.

Заявлялося, що кошти підуть на лікування пацієнтів київських лікарень, зокрема онкологічного центру, туберкульозних диспансерів та дитячих лікарень.

Друга «Чайка» 1985 року випуску (ГАЗ-1402), яка також була виставлена на продаж, була придбана за 600 тис. грн. депутатом Київради Блоку Литвина О.Антоновою.

На аукціоні також було продано три «Тойоти Камрі». Це автомобіль, на якому їздив перший заступник глави КМДА Денис Басс, проданий за 153 тис. грн. при стартовій ціні 144,376 тис. грн.; авто заступника Київського міського голови – секретаря Київради Олеся Довгого продане за 154 тис. грн. при стартовій ціні 115,144 тис. грн.; а також автомобіль заступника голови КМДА Віталія Журавського, проданий за 131 тис. грн. при стартовій ціні 115,363 тис. грн.

Виставлений на аукціоні «Мерседес-Бенц» ML320, на якому їздив перший заступник голови КМДА Анатолій Голубченко, було продано за 106 тис. грн. при стартовій ціні 29,190 тис. грн.

Також на аукціоні за 115 тис. грн. продали машину екс-мера Києва Олександра Омельченка «Тойота Лендкрузер». Стартова ціна цього автомобіля складала 29,325 тис. грн.

Єдине авто, яке не вдалось продати, — «Крайслер 300С», яким свого часу користувався екс-секретар Київради Володимир Яловий.

Як повідомив журналістам Л.Черновецький, решту 9 автомобілів, які розпорядженням КМДА передбачено реалізувати на аукціоні, не були виставлені на торги через певні організаційні складнощі, пов’язаних з оформленням документації.

Водночас він зазначив, що не тільки ці 18, а всі 200 автомобілів автопарку Київради згодом будуть продані з аукціону.

Далекого вже 2005 року в Інтернет-виданні “Обозреватель” вийшла моя повість “Самка богомола” про куму тодішнього президента України Віктора Ющенка – колишню бандитську “маруху” з угруповання Авдишева Оксану Мороз, що називала себе Оксаною Хант. І хоча з технічних причин повість зникла з архіву “Обозу” під час чергової модифікації програмового забезпечення сайту, уривки з “Самки” досі згадуються й цитуються (щоправда, здебільшого без зазначення автора).

Тому я вирішив на радість читачам опублікувати авторський текст повісті “Самка богомола”, що колись вивів “Обозреватель” на першу позицію в укрнеті. Зустрічайте.

Пам’яті Миколи Єременка, Людини та Юриста, автор присвячує цю повість

Вона живе на вулиці Богомольца – у найпрестижнішому куточку української столиці, біля Міністерства внутрішніх справ, якраз напроти напрочуд тихого парку. Її апартаменти, обставлені антикваріатом у розкішно-кричущому стилі Людовика XV та прикрашені помпезним декором і позолотою, посилено охороняються, як і виконана в стилі „Прованс” заміська садиба. Шестеро охоронців вдень і вночі чатують на східцях біля квартири (куди їх, до речі, не пускають навіть до туалету) та забезпечують спокій ветеранші кримінального руху, відомої серед київської богеми та політичного істеблішменту під прізвиськом „самка богомола”.

„Такий стиль життя близький і самій Оксані, жінці з бездоганним смаком і прагненням до краси та гармонії в усьому. Її кольори — чорний і золотий. «Мій колір загалом чорний, хоча люблю, звичайно, і золотий. Та золотий я просто люблю, а чорний мені пасує. З «золотим» я легко працюю та живу — він мене не бентежить»”.

У таких запопадливих словах відомий своєю непідкупністю тижневик „Дзеркало тижня” оспівував у 2003 році власницю найфешенебельнішого київського бутику „Санахант”, що по вулиці Грушевського – Оксану Хант. Щоправда, героїня газетних славословів за документами Міністерства внутрішніх справ проходить зовсім не як „Хант”, а під своїм справжнім прізвищем, фігуруючи в оперативних зведеннях як громадянка України Мороз Оксана Сергіївна, 1961 року народження, що стояла у витоків організованого злочинного угрупування Віктора Авдишева.

Але розповідають про минуле Оксани Сергіївни міліціонери неохоче, бо до недавніх пір не хотіли мати неприємностей від задушевної подруги, ділового партнера та куми Оксани Мороз – Олени Леонідівни Кучми, а тепер побоюються оргвисновків з боку іншого кума пані Оксани – Віктора Андрійовича Ющенка. Тож спробуємо заповнити цю білу пляму в новітній історії України та розповісти про унікальну аферистку, що змогла пройти шлях від звичайнісінької бандитської „марухи” до подруги президентів та їхніх доньок.

Кума двох панів

Нині Оксана Сергіївна Мороз вважає себе причетною до найвищих вершків українського суспільства й у цьому дивного нічого немає – яке суспільство, такі й вершки. Належний Мороз чотириповерховий будинок на самому початку вулиці Грушевського в Києві, де розмістився офіс її приватного підприємства „Арт-Плюс” та відкритий при ньому бутик „Санахант”, бачив у своїх стінах практично всю бізнесову й політичну, прости Господи, „еліту” України. А придбані в цьому магазині черевики колишнього народного депутата Суркіса навіть стали знаменитими у зв’язку з одним зі скандалів у стінах Верховної Ради. Це трапилося наприкінці царювання Леоніда Кучми, коли під час чергової бійки між народними обранцями Юлія Тимошенко наступила на ногу Григорію Суркісу, ледь не заподіявши йому каліцтво, яке сам Григорій Михайлович охарактеризував як „члєноврєдітельство”. Чи дійсно Суркісу було заподіяно таке специфічне тілесне ушкодження, чи він лише видав бажане за дійсне – наразі невідомо, оскільки на освідування в присутності телекамер пан Суркіс не наважився. Натомість несамовитий галас було здійнято через втрату товарного вигляду взуттям потерпілого. Виявляється, це були пантофлі з якоїсь неймовірно ексклюзивної колекції, виставленої в „Санахант”, ціна на які була досить помітною навіть для гаманця відомого олігарха.

Наближеність до тіл перших, других і третіх осіб у державі та довірчі взаємини з їхніми дружинами й доньками забезпечили Оксані Мороз не тільки місце під сонцем, але й надійні тили у вигляді потрібного кумівства, яке в сучасній Україні стало гарантією недоторканності та всіляких імунітетів.

Кумівство – специфічна дружба через сумісну участь у таїнстві хрещення – розквітло саме на українських теренах і саме останнім часом. Попри двотисячолітню традицію хрестин, ще з часів Київської Русі ледь не найголовнішим методом облаштування політичних питань вважалося не кумівство, а вдалі династичні шлюби. Нині кожний школяр може розповісти про політичне підґрунтя одруження Володимира Великого на доньці візантійського імператора чи про доньку Ярослава Мудрого, яка, взявши шлюб, стала королевою Франції. А родовід королеви Англії містить згадку про те, що її величність має українські корені завдяки далекій київській пра-пра-пра-бабусі, що вийшла заміж за останнього англосаксонського короля Гарольда – того самого Гарольда, який загинув від рук норманських завойовників у битві при Ґастинґсі.

Утім, це й не дивно. Шлюб у добу середньовіччя освячувався церквою, розірвати його було практично неможливо й тому сімейні узи між представниками, як зараз кажуть, „владних еліт”, вважалися надійною запорукою єдності родинних, а відтак і політичних інтересів.

У сучасній Україні з її феодальними правовідносинами, що культивувалися впродовж десятьох років правління Леоніда Кучми, династичним шлюбам також надавалося певне значення. Варто лише пригадати шлюбний союз між донькою екс-президента та відомим бізнесменом Віктором Пінчуком, який приніс чималі матеріальні здобутки представникам обох високих фамілій. Але нині вдалий шлюб не може бути одвічною гарантією спільності інтересів сімей, що родичаються в такий спосіб. Відокремлення церкви від держави призвело до того, що від розлучення не застрахована будь-яка подружня пара. Інша річ – це кумівство, спільна участь у таїнстві хрещення дитини, скасувати яке, на відміну від шлюбу, неможливо.

З приходом до влади в Україні нового президента, який розводить бджоли, час від часу здіймається на Говерлу та регулярно хрестить дітей своїх друзів, приятелів і просто знайомих, на верхніх щаблях державної влади опинилися люди, яких пов’язує з Віктором Ющенком не стільки єдність політичних поглядів, скільки спільна участь у церковному обряді хрещення. Чи то Ющенко хрестив їхніх дітей, чи то вони хрестили дітей Ющенка, чи разом вони занурювали в купель немовлят інших своїх знайомих – головне, що після цього щасливі учасники церемонії можуть сміливо величати президента України своїм кумом й розраховувати на місце під політичним сонцем.

Так, молодшого сина Оксани, Ніколаса Олександровича, хрестили донька попереднього Президента Олена Кучма та колишній народний депутат і колишній перший заступник голови СБУ Володимир Сацюк на дачі останнього. Між іншим – на тій самій дачі в київських Осокорках, де в ніч з 5 на 6 вересня 2004 року мав необережність покуштувати пиво з раками майбутній український Президент, який після цього опинився в австрійській клініці з отруєнням діоксином.

Втім, Віктор Ющенко також не чужий Оксані Сергіївні, оскільки разом з нею хрестив дитину народного депутата Сергія Буряка – того самого, чий брат Олександр на парламентських виборах 2002 року був обраний народним депутатом від блоку „Наша Україна” та протримався в складі фракції Ющенка аж цілих два тижні, з 15 по 29 травня 2002 року.

Подібні знайомства надійно убезпечили Оксану Мороз від прискіпливого інтересу правоохоронних органів за будь якої влади, до того ж сама Оксана Сергіївна любить розповідати, що підприємство „Арт-плюс” належить їй одній лише формально, а насправді її повноправним партнером по бізнесу є донька колишнього президента Олена Кучма. І це цілком схоже на правду, якщо взяти до уваги, з яким розмахом і безкарністю Оксані Мороз вдалося перереєструвати свій бутиком по фальшивому паспорту. Погодьмося, що для подібного роду операцій треба мати зв’язки аж ніяк не на рівні дільничного міліціонера.

Бандитська „маруха”

Уперше пані Мороз опинилася в полі зору правоохоронців на самому початку 90-х років минулого століття. Ось як описано цей період її життя у флагмані незалежної, а головне – непродажної української преси:

„На початку 90-х слово «бутик» у свідомості українця, який навіть належав до столичної еліти, міцно асоціювалося з закордонним «гарним життям». І коли в центрі Києва, у напівпідвальному приміщенні Музейного провулка з’явився «Vogue» Оксани Мороз, що презентував продукцію найбільших світових Будинків моди, це був виклик. І, звичайно, дуже великий ризик. Острівець життя, де є місце розкоші, вишуканості, стильним і дуже дорогим речам, погано вписувався в канву молодої і, прямо скажемо, не найбагатшої країни. Та ризик себе виправдав” („Дзеркало тижня”).

Насправді все було менш романтично, але ризику, дійсно вистачало. Кияни ще досі пам’ятають перший сімейний, так би мовити, „бізнес” Оксани Мороз та її чоловіка – одного з найвідоміших київських бандитів, ассірійця за походженням, колишнього м’ясника Бессарабського ринку Гаррі Джибу Малік-заде й племінника чоловіка, також ассірійця, майстра спорту міжнародного класу з вільної боротьби Віктора Авдишева. Називався цей бізнес „організоване злочинне угрупування”, а головною статтею доходів був рекет на речовому ринку „Патент” біля Республіканського стадіону, який і став першим „бутиком” пані Оксани.

Як розповідають старожили кримінального світу, дати дозвіл на відкриття ринку тодішнього столичного мера Івана Салія умовив колишній офіціант кафе в Палаці спорту Семен Юфа, що вирішив облишити черстві бутерброди та „палену” горілку й поринути у великий бізнес. Одначе, відкриваючи заклад вільної торгівлі, Юфа не врахував, що красиво хочеться жити не тільки йому, а й славним представникам новонародженого організованого криміналітету, які з перших днів існування ринку обклали торгівців даниною. Зібрані гроші звозилися до родинного гніздечка пані Мороз, де й ділилися: частина йшла на „общак”, частина – на подальший розвиток угрупування.

Легенда стверджує, що саме Оксані Сергіївні свого часу спала на думку ідея реорганізувати нелегку рекетирську працю на наукових засадах. Наскільки ця легенда відповідає дійсності сказати зараз важко, але, дійсно, наприкінці 1991 року чоловік Оксани Мороз звернувся до Юфи з пропозицією офіційно оформити взаємини між торгівцями ти здирниками й зарахувати групу рекетирів, які „обслуговували” ринок, працівниками „Патенту” – мовляв, для захисту від чужих рекетирів. Але Юфа відмовився. Тоді за кілька днів, 12 грудня 1991 року, якісь особи бритоголової національності напали на друзів Юфи під час святкування його дня народження в ресторані „Ленінградській”. Переляканий екс-бармен вже наступного дня звернувся до Джибу, після чого члени угрупування були оформлені співробітниками „Патенту” й створили „касу обов’язкового страхування торгівців”. Чоловік Оксани Мороз очолив „відділ страхування”, а племінник Авдишев став його заступником.

Дуже швидко угрупування Джибу та Авдишева перетворилося на одне з найпотужніших українських бандформувань, що налічувало до 700 „штиків”. Саме на „Патенті” в листопаді 1992 року Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України поставило абсолютний рекорд за числом затриманих одночасно бандитів – 117 чоловік. Там же затримували й самого Авдишева та братів Савлохових, а площа перед стадіоном стала місцем зустрічей ватажків всіх злочинних угрупувань України, куди на „стрілки”, бувало, з’їжджалося до двох сотень боєвиків. Туди ж з усієї України звозилися й підприємці для „вибивання” грошей.

Треба сказати, що сама Оксана Сергіївна в ті часи на „стрілки” не їздила, цілком вдовольняючись роллю бандитської „марухи” та виховуючи Джибу-молодшого – народженого в 1991 році Маліка Гаррієвича Мороза – спадкоємця Гаррі Джибу Малік-заде та двоюрідного брата Віктора Авдишева. Ситуація раптово змінилася, коли 1 грудня 1992 року в берлінському районі Шарлоттенбург чоловік Мороз був відправлений на той світ кількома пострілами з пістолету, а пані Оксана отримала частку Гаррі в його кримінально-бізнесових започаткуваннях.

Хто саме „замовив” Джибу, досі не відомо. Побутує версія, що один з батьків-засновників київського рекету приїхав до Берліну налагодити контрабанду до України сигарет, але отримав кулю від представників в’єтнамської мафії. Хоча існує й інша точка зору. Річ у тім, що вбивця Джибу сам отримав смертельне поранення й невдовзі сконав у реанімації, начебто встигши перед смертю повідомити, що вбивство замовила якась жінка з Києва. За даними, які свого часу повідомив пресі керівник комісії з убивств берлінської кримінальної поліції Герд Хассет, до вбивства Джибу насправді причетний тричі засуджений львів’янин Віктор Іванюк, який перед тим „засвітився” на замовному вбивстві в Польщі, а згодом організував замах на чоловіка Оксани Мороз.

Але як би там не було, після пишного похорону Гаррі Джибу його вдова не довго сумувала в квартирі по вулиці Єреванській. Ще двічі вона пов’язувала свою долю, щоправда неофіційно, з досить колоритними, а головне – заможними, персонажами. Але всіх їх якимось дивним чином спіткала доля Джибу – оди був убитий в Москві, другий взагалі пропав без вісти.

Тим не менш, таке регулярне горе аж ніяк не завадило Оксані розпочати власний бізнес на успадковані від чоловіків капітали після того, як її головний партнер і опора в житті Віктор Авдишев 16 липня 1995 року опинився в камері київського СІЗО №1. По суті, саме з цього дня Оксана Сергіївна пустилася в самостійне плавання по бурхливих хвилях українського підприємництва.

Арешт Авдишева та шістьох ватажків його команди з одночасним закриттям ринку біля Республіканського стадіону попсувало чимало нервів нашій героїні. Але не буває лиха без добра – на момент початку судового процесу над племінником покійного чоловіка в 1998 році пані Мороз вже знайшла собі нових покровителів і перейшла з незаконного бандформування до законного. Тобто, почала співпрацювати з Головним управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.

Першим результатом цієї співпраці злі язики називають семикімнатну квартиру по вулиці Богомольця, 5, поруч з будинком МВС, куди Оксана Сергіївна переїхала з Єреванської, та невеличку крамницю модного одягу, відкриту в напівпідвальному приміщенні будинку в Музейному провулку Києва. Крамниця була відкрита приватним підприємством „Арт-Плюс”, зареєстрованим Оксаною Мороз 10 липня 1997 року, та досить швидко перетворилася на фешенебельний заклад по обслуговуванню колишніх „кухарчиних дітей”, які, приватизувавши державу, стали себе називати „елітою”. Щоправда, наявність грошових знаків не сильно позначилася на загальному інтелектуальному рівні та смаках більшості клієнтів Оксани Сергіївни, які залюбки скупляли в її магазині все, що блищить.

Поетична розповідь „Дзеркало тижня” про відкритий пані Мороз бутик „Vogue” в підвальному приміщенні по Музейному провулку містить одну невеличку неточність. Всесвітньо відому назва для своєї крамнички Оксана Мороз попросту вкрала (як пізніше вона вкрала ім’я Хант). За цим фактом згодом була навіть порушена кримінальна справа й бутик довелося перейменовувати.

Свій перший бутик Оксана назвала „shVogue”, поцупивши товарний знак у всесвітньо відомої французької фірми „Ле Публікасьон Конде Наст С.А.”, яка навіть не підозрювала, що під її вивіскою в столиці незалежної України підприємливі громадянки торгують контрабандним ширвжитком. Утім, скандал з цього приводу спалахнув пізніше, у липні 2002 року, коли французи таки зареєстрували в Україні свій товарний знак та домоглися порушення кримінальної справи за крадіжку інтелектуальної власності за фактом реалізації „продукції виробництва відомих світових дизайнерів” у салоні високої моди „shVogue”.

До речі, кримінальна справа №20-3266, по якій проходить Оксана Мороз, досі перебуває в провадженні Слідчого управління Головного управління МВС України в м.Києві без жодної перспективи бути коли-небудь доведеної до завершення або хоча б до стадії висунення обвинувачення. З цього можна зробити припущення, що справу в міліції порушували аж ніяк не для покарання винних (у 2002 році було навіть смішно уявити процес вдягання наручників на куму доньки президента Кучми та близької знайомої міністра внутрішніх справ Смирнова), а лише з метою отримання хабара від представників потерпілої французької фірми.

Точно таким чином нема ніякої надії побачити в місцях позбавлення волі й Віктора Авдишева, якого свого часу захищав у суді майбутній заступник генерального прокурора України, майбутній прокурор м.Києва й майбутній прокурор Київської області Юрій Гайсинський.

Адвокатові вдалося за кілька днів до проголошення вироку переконати суд (зрозуміло, абсолютно безплатно) відпустити Авдишева на похорон матері до Азербайджану. Більше в Україні керівника одного з найбільших злочинних угруповань не бачили. Хоча Оксана Сергіївна може й зараз безперешкодно спілкуватися з родичем – Віктор Юрійович в черговий раз одружився, поміняв прізвище з Авдишева на Кочієва й спокійнісінько мешкає в Росії з незаплямованою біографією законослухняного громадянина.

Але оскільки Оксана Сергіївна живе в правовій державі, первісток свого нового бізнесу – бутик в Музейному – вона все ж таки, від гріха подалі, вирішила перейменувати в співзвучне старій назві слово „VoК”. Можливо, з тим, щоби не дражнити образливих французів, які довгий час намагалися переконати українських правоохоронців, що громадянка Мороз насправді займається не реалізацією „продукції виробництва відомих світових дизайнерів”, а звичайнісіньким втюхуванням довірливим дружинам „нових українців” контрабандно завезеного фальсифікату під виглядом взірців високої моди. Між іншим, перевірити справедливість подібних тверджень, принаймні, у частині контрабанди, великих складнощів не становить. Достатньо порівняти товаро-транспортні документи, виписані закордонними контрагентами Оксани Сергіївни, митні декларації, що були заповнені при перетинанні українського кордону, та бухгалтерські документи її „моднячої” фірми.

Ще в жовтні 2002 року постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м.Києві І.Куриліна було призначено ревізію фінансово-господарської діяльності підприємства „Арт-Плюс”. Згідно з актом ревізії, складеним у Контрольно-ревізійному управлінні в м.Києві, наприклад, у березні 2002 року пані Мороз продала „продукції виробництва відомих світових дизайнерів” аж на 1200грн., з яких 200грн. чесно переказала до бюджету як податок з доданої вартості. Що саме продавалося впродовж місяця на таку значну суму – права шкарпетка чи комірець від футболки – в акті ревізії, на жаль, не зазначено, а слідчим шляхом це питання не розв’язувалося, оскільки, як з’ясувалося, це – місячна виручка навіть не одного, а зразу двох магазинів нашої героїні.

Втім, подібні маніпуляції з бухгалтерським обліком пані Оксані доводилося проводити не стільки заради приховування податків (урешті-решт, яка податкова інспекція наважилася б сумніватися в законослухняності президентської куми?), а тому, що весь інший товар, що продавався під назвою „висока мода”, потрапляв на територію України, здебільшого, без зайвих митних формальностей та сертифікатів відповідності, і у випадку проведення його „по касі” елементарно не зійшовся б бухгалтерський баланс.

Також не любить розповідати Оксана Сергіївна й про іншу історію, пов’язану з закупівлею американських комбайнів „Jon Dir” на замовлення ЗАТ „Земля й люди”, власником якого був тодішній голова Верховної Ради України Олександр Ткаченко. Перший раз на кошти, виділені „для допомоги селу”, були закуплені автомашини „Вольво”. Другий раз – поржавілі американські комбайни за ціною нових. Після цієї історії Олександр Миколайович став найкращим другом (аж до президентських виборів 1999 року) президента Кучми, а Оксана Сергіївна – президентської доньки.

(далі буде)

Псевдожурналист Юра Белорус в политических кругах известен как медиашантажист и информационный киллер. Он действует беспринципно, но по-своему эффективно. Сеть его медиаресурсов таких как from-ua.com, vlasti.net,  Политрада и т.д., а также  из клонов влиятельных сайтов «ГЛАВРЕД», «ПОЛИТОБОЗ» и других опутывает чернушными публикациями публичных персон из политики и бизнеса. Когда репутационные риски для тех становятся критическими и они начинают искать пути решения проблемы, Юра Белорус предлагает заплатить за снятие «компромата» с его ресурсов.

Чего только стоит его пропутинский сайт from-ua.com который в открытую пиарил сепаратиста Бузину и банду Януковича (http://from-ua.com распространяет «фейковые» исследования с победой Януковича со ссылкой на известные социологические центры ipress.ua/ru/news/v_ynternete_rasprostranyayut_feykovie_yssledovanyya_so_ssilkoy_na_yzvestnie_sotsyologycheskye_tsentri_43178.html). А вот это проплаченый ФСБ спецпроект под названием «Проект памяти Олеся Бузины» from-ua.com/specproject/12.html.
А его ПОЛИТРАДА в ОТКРЫТУЮ мочит ПОРОШЕНКО «Сестра невестки Порошенко замужем за вице-губернатором Ленинградской области» politrada.com/news/sestra-nevestki-poroshenko-zamuzhem-za-vitse-gubernatorom-leningradskoy-oblasti/
Или вот vlasti.net в открытую рекламируют ПУТИНА «Путин надеется помириться с Америкой» vlasti.net/news/249953 и великорусский шовинизм «В России собираются восстановить СССР» vlasti.net/news/250179
Азов, СБУ АУ!!!!!!!!!!!!!!!
 Юре  Белорусу платят фигуры уровня Владимира Путина и Олеся Довгого
Тот, кто отказывается платить, получает удвоенную дозу чернухи и, в конце концов, также вступает в финансовые сношения с медиа-извращенцем. Однако и после «соития» с Юрой  Белорусом путем перечисления денег на его карточку «Привата» (вживую Белорус денег не берет), проблема не решается. Почуявший запах денег шантажист, продолжает «кошмарить» жертву на других сайтах, провоцируя новые проплаты.
Приведем пример очернения Белорусом ОАО «Укрпластик». Эта компания с иностранными и украинскими инвестициями хорошо известна на европейском, американском и украинском рынке. Ее репутация безупречна, о чем свидетельствует членство в Американской и европейской торговых палатах, а также других солидных организациях. На счету «Укрпластика» десятки авторитетных международных наград и выполненные контракты на десятки миллионов долларов. Но «стараниями» чернушника Белоруса в интернете эта компанию позиционируется вот так: «Ирина Мирошник — кровавая баронесса «Укрпластика» и вот так: «Укрпластик» — цена успеха Мирошник, или бизнес на крови.
Из этой же серии откровенный троллинг Белорусом молодого, но достаточно влиятельного украинского коррупционера Олеся Довгого. Белорусовские ресурсы абсолютно обоснованно намекают на нетрадиционную ориентацию Олеся, называя его «одиозным малышом Черновецкого» и «беспартийным проститутом» в чернушной статье Олесь Довгий находит утешение после развода с регионалкой Гориной не с Ляшко… Показательно, что грязный выхлоп случился сразу после того, как Олесь Довгий прекратил платить мзду Белорусу.
Мы привели эти примеры, чтобы подчеркнуть не столько наглость и беспринципность Юры Белоруса, сколько обратить внимание на его безнаказанность и неуловимость для правоохранительных органов. Многие задавались вопросом, как ему удается столько лет водить за нос большое количество не последних людей в стране, оставаясь недосягаемым для правосудия.
Интернет-сайты Белоруса переехали под Российскую юрисдикцию, а сам он благополучно вышел на свободу, заплатив штраф в сто тысяч минимальных зарплат. И сегодня продолжает чернушный бизнес.
Эксперты подтверждают, что Белорусу ежемесячно платят отступные десятки влиятельных людей из политических и бизнес кругов. По приблизительным подсчетам, ежемесячные поступления на его карточку Приват №74856987456885 превышают 10 млн гривен.
Но дело даже не в нелегальных доходах Белоруса и его сайтов from-ua.com и ПОЛИТРАДА. Гораздо интересней вопрос, кто, как и для чего прикрывает отъявленного проходимца. Чтобы понять уровень персон, вынужденных с ним считаться, достаточно проанализировать тональность освещения на его ресурсах основных политических деятелей. К примеру, земляк Белоруса Лукашенко был постоянным клиентом его медиа-помойки. Но переехав в Киев, он пропал из ее поля зрения. Это говорит о том, даже фигура уровня Лукашенко вынуждена платить мзду проходимцу.
Задачи Белорусу  озвучивают из Москвы
Планка, взятая Белорусом и его сайтами from-ua.com и ПОЛИТРАДА, указывает на серьезный уровень его крышевателей. Маловероятно, что кто-то из трех чиновников, по статусу равных Гройсману или выше его, заинтересован иметь дело с настолько явным негодяем. И Президент Порошенко, и спикер Парубий, и секретарь Совбеза Турчинов способны продвигаться в СМИ, не прибегая к услугам маргинального уголовника. Кроме того, вскрытие такой схемы сотрудничества – несмываемое пятно на репутации любого относительно приличного политика.
Наши источники рассказывают, что неприкасаемость Белоруса в предыдущие годы гарантировали высокопоставленные представители СБУ. Причем именно те, которые, как показал 2014-й, оказались завербоваными или внедренными в Службу Кремлем. Из представителей СБУ, контактировавших с Черноиваном, нам назвали фамилию бывшего начальника департамента СБУ по защите национальной государственности Сергея Ганжу, бежавшего в РФ, а также двух его доверенных лиц, находящихся под следствием в Украине.
Непосрественным куратором Белоруса  его сайтов from-ua.com и ПОЛИТРАДА и  называют его  Игоря Калетника, бывшего главного таможенника и первого вице-спикера парламента. Напомним, что он всегда считался креатурой Виктора Медведчука. И именно на последней фамилии логическая цепочка может замкнуться. Похоже, что именно Медведчук дергает за нитки, заставляющие Белоруса быть настолько дерзким и вызывающим.
В настоящее время и Ганжа, и Калетник живут в РФ, сбежав туда после победы Евромайдана. Медведчук стал политическим коммуникатором между президентами Украины и РФ. Именно он проявился как держатель контрольного пакета акций медиа-ресурсов Белоруса. Поэтому логично, что Медведчук ставит ему задачи, с учетом главной цели Кремля – политически дестабилизировать Украину. Возможности Медведчук гарантируют Белорусу безопасность и относительную лояльность украинских правоохранительных органов. Эта невидимая, но эффективна поддержка заставляет СБУ и МВД закрывать глаза на явные нарушения закона со стороны Белоруса.
Белоруса и его сайты from-ua.com и ПОЛИТРАДА нужно закрыть в изолятор СБУ. Пока его не «закрыли» в лифте «моторолы»
Никто, кроме Медведчука, не смог бы так долго и надежно прикрывать антигосударственную деятельность Белоруса. Именно АНТИГОСУДАРСТВЕННУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ, поскольку его действия давно переросли рамки унылого маргинального шантажа. Белорус и его сайты from-ua.com, vlasti.net и ПОЛИТРАДА  – фактор внутренней дестабилизации страны. Выполняя задачи Кремля, он шатает государственную ладью, швыряя комья медиа-навоза в отдельных представителей власти и в Украину в целом. Его цель – провоцировать в обществе протестные настроения, дикредитируя государство и все его органы. Поэтому есть основания говорить, что Белорус выполняет в Украине стратегические задачи Кремля.
Даже в публичном облике Белоруса  просматривается почерк российских технологов. Они всегда создают в Украине политическую реальность, основанную именно на российских представлениях. Поэтому их технологии настолько вызывающи и заметны. Эти технологи лепят Белорусу чисто российский образ правого маргинала, в эклектичной стилистике УПА. Фактически они «перепрошивают» Белорусу модель «мотороллы» для внутреннего пользования. Цель этой мишуры – отвлечь внимание общества и правоохранительных органов от главного задания этого проекта – сеять в Украине смуту и провокации.
Безнаказанность Белоруса и и его сайтов from-ua.com, vlasti.net и ПОЛИТРАДА – показатель политического влияния Кремля в Украине. Это – фактор, подтверждающий системные пробоины в национальной безопасности государства. Нам известно, что СБУ ведет оперативные действия в отношении Белоруса и его кремлевских кураторов. Но эти действия явно не того масштаба, которого требует ситуация.
Необходима системная ликвидация этого подразделения пятой колоны РФ в Украине. Нужно нейтрализовать Белоруса и его сайтов from-ua.com, vlasti.net и ПОЛИТРАДА – агентов Кремля. Ведь он не просто негодяй, а еще и ценный свидетель, много знающий о действиях агентуры РФ в Украине. Ему нельзя дать сбежать в РФ. И его нужно обезопасить от агентов ФСБ в Украине. Устраивающий всех вариант – поместить Белоруса в изолятор СБУ на Аскольдовом переулке 3Б. Если этого не случится, он рискует войти в лифт имени «мотороллы»…
АНТОН ГЕРАЩЕНКО специально для МВД и СБУ Украины

Среди рассмотренных сегодня на заседании Комитета по вопросам транспорта законопроектов — проект Закона «О внесении изменений в Закон Украины «Об источниках финансирования дорожного хозяйства Украины» по усовершенствованию механизма финансирования дорожной отрасли» №4014а. Комитет рекомендовал Верховной Раде принять во втором чтении и в целом законопроект с учетом поправки о дате вступления в силу закона с 01.01.2018 года.
Был рассмотрен проект Закона «О внесении изменений в Закон Украины «Об автомобильном транспорте» (о соблюдении весовых или габаритных норм и/или условий, определенных в разрешении на участие в дорожном движении) №4660. Комитет принял решение рекомендовать Верховной Раде принять законопроект в первом чтении.
Оба законопроекта крайне необходимы для того, чтобы в оптимальные сроки привести в достойное состояние автодороги страны и уберечь их от разрушений, к которым приводят нарушения правил эксплуатации.
А для Придунавья эти законопроекты имеют жизненно важное значение.

В селах Петропавловская Борщаговка и Софийская Борщаговки, которые граничат с Киевом, с лета накаляется криминогенная обстановка. Преступная группировка во главе с экс-заместителем сельского головы Петропавловской Борщаговки Владимиром Титовым держит в страхе сразу два села, организовывая поджоги, грабежи и нападения на местных чиновников.

В частности, 31 октября 2016 года нападение было осуществлено на сельского голову Петропавловской Борщаговки Алексея Кодебского. По словам самого сельского головы, около 22.30 преступники напали на него у дверей его собственного дома по ул. Чкалова. Бандиты связали хозяина, его супругу, а также 91-летнюю тещу. Под угрозой пистолета преступники заставили сказать, где хранятся деньги и ювелирные изделия. С собой налетчики забрали 100 тысяч гривен, 10 тысяч долларов, золотые наручные часы, ювелирные изделия и ключи от сельсовета.

2 ноября 2016 года чрезвычайное происшествие произошло уже в соседнем селе Софийская Борщаговка – был сожжен автомобиль сельского головы Олеся Кудрика.

Для А. Кодебского, который руководит селом 34 года, это уже далеко не первое нападение. Ранее ему приходили смс-сообщения с угрозами, во двор забрасывали гранаты. Обо всем этом он неоднократно писал заявления в милицию.

Поскольку именно с руководством А. Кодебского многие связывают экономический и культурный рост села Петропавловская Борщаговка, то постоянные победы на выборах во «вкусном» граничащем со столицей населенном пункте не дают покоя многим оппонентам сельского головы. Во время местных выборов 2015 года оппонентами А. Кодебского были местные депутаты Александр Кириченко и экс-заместитель сельского головы Владимир Титов. Кодебский считает, что они и объединили свои усилия с тем, чтобы прямо или опосредовано угрожать главе села и другим чиновникам сельсоветов.

Кроме самого Кодебского, угрозы и запугивания также поступали секретарю и землеустроителю сельсовета. В частности, в ночь с 28 на 29 июня 2016 года был произведен поджог гаража, который принадлежал семье землеустроителя Елены Савченко. Во время тушения гаража пострадали родственники заявившей о пожаре. Муж и мать получили ожоги, несовершеннолетний сын получил порезы на ногах. Причиной этому послужил взрыв неизвестного вещества в колесе. От пожара полностью сгорело имущество, которое хранились в гараже. По факту поджога открыто уголовное производство.

Второй поджог произошел в ночь с 14 на 15 августа 2016 года. На парковке по улице Школьной, 21 горела белая Газель, принадлежащая мужу секретаря сельсовета Петропавловской Борщаговки — Людмилы Мартынюк. На месте преступления были найдены канистры с бензином и подожженная газета. Возле автомобиля в момент происшествия находилось около 20 припаркованных автомобилей, которые чудом не пострадали от пожара. Следствие возбудило уголовное дело по факту злоумышленного поджога и ищет свидетелей данного происшествия.

Были зафиксированы и другие случаи аналогичных угроз. В частности, перед общественными слушаниями, на которых рассматривались внесения изменений в генплан села, 21 сентября 2016 года сельскому голове А. Кодебскому кинули во двор гранату, а Михаилу Грищенко, главному редактору «Трибуны», которая объективно освещает происходящие в селе события, сожгли автомобиль. Кроме того, от поджога пострадал дом родственников А. Кодебского.

Чтобы «замести следы», злоумышленники также инсценировали поджог автомобиля Анастасии Стахевич – жены Владимира Титова, тем самым пытаясь перебросить на сельского голову образ преступника и поджигателя.

По данным Кодебского, которые он указал в заявлении в полицию, в преступную группировку Титова также входят:

— бойцовский отряд в лице общественной организации «Борщаговська Сич» во главе с Александром Лопатой

— общественная организация «Активная громада Петропавловской Борщаговки»

— участник АТО Владимир Люти, который прямо в помещении сельского совета, неоднократно прикрываясь удостоверением участника боевых действий обещал физически уничтожить главу сельсовета и его подчиненных

— журналист Валентина Аксенова, «активисты» Людмила Король, Людмила Котенко, Руслан Шишко, Светлана Смовженко, которые организовывают стихийные собрания жителей и призывают к насилию в отношении сельского головы и чиновников сельсовета

— редактор газеты «Петропавловский Корреспондент» Анастасия Стахевич, жена В. Титова

— Владимир Пархонюк, бывший главный пожарный с. Петропавловская Борщаговка, уволенный после проверки Госфининспекции (КРУ), против которого возбуждены уголовные производства по фактам кражи государственных средств.

По словам А. Кодебского, эти люди регулярно блокируют заседания сельсовета, а также организовывают подвоз «титушек» из различных районов Киевской области для запугивания местных жителей и чиновников сельсовета.

Кроме прямого участия в угрозах против чиновников села, преступники из группировки Титова – Кириченко угрожают и местным жителям. В частности, настраивают жителей частного сектора против их соседей из многоквартирных домов в конфликте вокруг строительства в селе новой дороги.

Кодебский неоднократно обращался в полицию с просьбой защитить его, его семью, а также семьи сотрудников сельского совета от угроз, поджогов, грабежей, разбоя со стороны преступной группировки Титова-Кириченко. Однако полиция пока не смогла расследовать ни один из перечисленных инцидентов, в большинстве случаев ссылаясь на недостаточное количество доказательств.

Но если сожженные автомобили, ограбленные дома и запуганные села, где люди под страхом быть ограбленными или избитыми боятся выходить на улицу и высказывать альтернативное «активистам» мнение, не является достаточным доказательством, то вероятно полиция занимается не своим делом. А жителям Киевской области – а возможно и Киева – не стоит полагаться на защиту со стороны правоохранительных органов в случае активизации и в их окрестностях таких преступных группировок.

Уважаемые работники социальной сферы Придунавья!
В ваш профессиональный праздник примите искреннюю благодарность за ваши безграничные милосердие и сострадание, за способность думать, в первую очередь, о людях, оказавшихся в сложных жизненных обстоятельствах. Именно вы приходите на помощь тем, кого жизнь испытывает на стойкость, на способность вынести моральные перегрузки и испытания физической болью.
Спасибо вам за способность согреть тех, кому постыла жизнь, и унять боль тех, кто живет с ней долгие годы.
Пусть ваша жизнь будет долгой и счастливой! Пусть достаток и здоровье сделают ее комфортной, а любовь родных и уважение общества помогут и дальше дарить людям тепло и веру в то, что миром правит любовь.

Сьогодні відзначають своє професійне свято українські залізничники. З цієї нагоди на фасаді моторвагонного депо Одеса-Застава 1 відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятника, на якому викарбовано імена загиблих  працівників-залізничників під час проведення бойових дій у зоні АТО. Тут зібралися працівники та ветерани регіональної філії «Одеська залізниця», близькі та родичі загиблих, представники влади, силових структур, духовенства, громадськості та ЗМІ.

На початку заходу виступив голова Одеської обласної ради Анатолій Урбанський: «Є гідні залізничники, є майстри своєї справи у будь-якій професії… А є гідні громадяни своєї країни, що були лідерами як на трудовому фронті, так і на передовій виявилися сміливими людьми. Одещина пишається своїми героями, які захищали країну ціною життя. Їх імена вже вписано в історію України». Далі – до слова був запрошений начальник регіональної філії «Одеська залізниця», депутат обласної ради Григорій Бойко.

Під гудки локомотивів право урочистого відкриття меморіалу було надано родичам полеглих героїв. Після чого присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання, поклали вінки та квіти.

Окрім цього ім’ям загиблого під час бойових дій на сході працівника регіональної філії «Одеська залізниця» Сергія Капелюха було названо тепловоз, який сьогодні вперше поїде зі станції Краснознам’янка.

На центральній алеї санаторію СБУ «Одеса» відбулося урочисте відкриття першого на Одещині пам’ятника українським патріотам, які загинули у районі проведення антитерористичної операції. У церемонії взяли участь: керівництво Служби безпеки, голова обласної ради Анатолій Урбанський, представники силових структур, громадськості, учасники АТО, члени сімей загиблих співробітників СБУ в зоні проведення АТО.
«Пам’ять про героїв житиме у віках, бо вони здійснили гідний подвиг – засвідчили любов до своєї країни ціною життя, захищаючи її суверенітет у сувору добу», – наголосив у своїй промові Анатолій Урбанський.
Право зняти накидку з пам’ятника було надано родичам загиблих воїнів: Наталії Біліченко, Денису Біліченко – вдові й сину офіцера СБУ з Полтавщини, який у 2014 році вирушив у робоче відрядження до Слов’янська і першим героїчно загинув бід час проведення бойових дій; Зінаїді Галущенко – матері Андрія Галущенко, командира зведеної мобільної групи по боротьбі з контрабандою, який героїчно загинув восени минулого року в районі міста Щастя на Луганщині.
Після процедури освячення пам’ятника, присутні поклали квіти та вшанувати пам’ять воїнів.
Далі Анатолій Урбанський відвідав управління СБУ в Одеській області де урочисто вручив ключі від 8-ми автомобілів для протидії тероризм. Автомобілі підвищеної прохідності було придбано за кошти державної субвенції в рамках реалізації обласної комплексної програми «Безпечна Одещина». Авто буде передано найбільш віддаленим райвідділам та оперативним підрозділам Управління Служби безпеки України в Одеській області для боротьби з тероризмом, незаконним обігом зброї та іншими особливо небезпечними злочинами.
Голова Служби безпеки України Василь Грицак особисто подякував голові обласної ради Анатолію Урбанському та депутатському корпусу за участь в оновленні технічного парку Служби безпеки України в Одеській області.

Згідно е-декларації Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Кутовий мешкає у мами, а на роботу ходить пішки. Щоправда зберігає «в тумбочці» більш ніж 17 мільйонів гривень готівкою у різній валюті.

Житлове та інше цінне майно у міністра є, просто записане воно на членів його сім’ї. У власності родини Кутових — 3 квартири. Перша квартира площею 56 кв. м. записана на його матір. Його неповнолітня донька Соломія Кутова уподобала квартиру побільше — площею в 103 кв. м. і вартістю 646 тисяч. Син міністра, Віктор Кутовий, має дещо менші, але дорожчі апартаменти — усього 54 кв. м. майже за мільйон гривень (909 тис. грн.).

У своїй декларації міністр не вказав жодного автомобіля, проте Генпрокурор Юрій Луценко в кінці минулого місяця в інтерв’ю відомому ЗМІ розповів, що “міністр пересів на броньований Mercedes «кубік»”. Втім, сам агроміністр від броньованої машини «відхрещується».

Не маючи власних засобів пересування та особистого житла, міністр Кутовий спільно з нардепом Сольваром володіє корпоративними правами на офшорну компанію Lalonitana Investments Limited, зареєстровану на Кіпрі. Виникає питання до НАБУ – для якої діяльності українському аграрному міністру Кутовому потрібна офшорна компанія? Чи не для перерахування на неї хабарів?

Декларує міністр лише офіційні прибутки, зокрема, зарплатню. За 2014 рік офіційний дохід його сім’ї склав 169 000 гривень. Тоді Кутовий володів земельною ділянкою, трьома квартирами та Porsche Cayenne. Цікаво, що в наступному році прибуток його родини зменшився до 80 000 гривень, а автомобіль зник.

За 2015 рік Кутовий задекларував 76 тисяч гривень заробітної плати, а також 664 гривень відсотків від «Альфа-банку». Трохи більше, ніж 3 тисячі гривень йому нарахував «Укрсоцбанк».

«Під матрасом» Кутовий зберігає 3 мільйони гривень, 60 тисяч євро та 463 тисяч доларів. Чому міністр зберігає так багато готівки, не довіряючи цю справу банкам? Є різні версії з цього приводу. За словами фінансового експерта Руслана Чорного деякі чиновники вирішили задекларувати свої майбутні хабарі. Щоб потім можна було таким чином «відмазатись» — нібито вони ці кошти вже мали і зберігали їх у себе в «кишені».

Одним з джерел незаконних доходів Тараса Кутового може бути контрольований ним “Укрспирт”. Скандали навколо ДП «Укрспирт» не вщухають вже декілька місяців. Керуючи спиртовою галуззю в “ручному” режимі, Кутовий зберігає особистий контроль за мільярдними схемами виробництва і продажу “тіньового спирту”. Саме тому Кутовий з моменту свого призначення в квітні 2016 року, не поспішає проводити прозорий конкурс на вакантну посаду директора ДП “Укрспирт”.

Скоріш за все, Тарас Кутовий має набагато більші прибутки, ніж ті, що офіційно вказані в його декларації. Але крапку в питанні: “чи дійсно задекларовані кошти аграрного міністра лише верхівка айсбергу, основна офшорна частина якого знаходиться на Кіпрі?” – мають поставити детективи НАБУ.
Министр АПК Кутовой и нардеп Сольвар превратили одесскую фитосанитарную инспекцию в ОПГ

В начале недели мы писали о том, что народный депутат от „БПП“ Руслан Сольвар и министр АПК Тарас Кутовой доверили управление Одесской областной фитосанитарной инспекцией (при Госпродпотребслужбе) Андрею Тофану.

Напомним, что скандал разразился после того как Тофан пытался получить деньги от американской трейдинговой компании «ADM» за беспрепятственное фитосанитарное оформления корабля с соей. (требовал 22000$).

Наши журналисты сейчас находятся в Одессе и пытаются разобраться в ситуации. Вот что удалось узнать на данный момент. По имеющийся у нас информации, та же схема по вымогательству денег с экспортеров через фирму Сольвара ООО «Блок Баг Системс» и государственной фитосанитарной инспекцией действует и в Николаевской области. На днях мы поедем туда для выяснения обстоятельств.

С момента назначения Андрея Тофана в мае этого года, он успел расставить своих родственников и друзей на самые «лакомые» места в инспекции.

Например, официальная жена стала заведующей в лаборатории Южного порта, бывший одноклассник стал главным фитосанитарным инспектором Белгород-днестровском порту, куму он доверил Ильичевский СРЗ а гражданской жене отдал целый фитосанитарный отдел в Одессе.

Получается, что Кутовой и Сольвар доверили самую важную фитосанитарную инспекцию в Украине семейно-кумовскому подряду?


Тофан с помощью подконтрольных ему людей смог „продавить“ свою схему ведения дел. На сегоднящний день схема выглядит следующим образом — клиент собрал хочет отправить свой груз на корабле, например пшеницу. Для этого он обращается в любой удобный для него пункт фитосанитарного контроля. Предположим он отправляет корабль через Ильичевский порт, следоваетльно обращается к инспектору Петру Койчеву. Та советует экспортеру связаться с компанией „Блог Баг Систем“ для того что бы получить помощь в отправлении. Что это за помощь, думаю догадаться вам не сложно — заплати 0.5$ с тонны и плыви куда хочешь.

Если же клиент решает не обращаться за „помощью“ к „Блог Баг Системс“ как было в случае с компанией „АДМ“, то инспектора пытаются всячески навредить экспортеру. То вообще не приходят на осмотр, то умышленно портят документы, тем самым заставляя корабль простоять в порту, а это огромные убытки. Если клент чудом проходит этап с инспекторами, то уже в лаборатории в его образцы умышленно подсунут жучков или грибок, и поставят клеймо что груз заражен. В таком случае клиент „попадает“ на огромные деньги, и зачастую клиенты сразу решаются заплатить мзду и уплыть, чем получить проблемы от фитосанитаров.

Выходит что на сегодняшний день, фитосанитарная инспекция это полноценное ОПГ.

Самое интересное, что директором лаборатории кто фальсифицирует анализы грузов на экспорт, оказалась Анна Красюк – бывшая одногруппница Тофана с которой тот учился в университете и дружит не один год.

Как поговаривают в самой инспекции, для того что бы «протащить» Красюк на место директора лаборатории, Тофан долгое время оказывал давление и даже угрожал бывшему директору Дегуляру, закончилось все тем, что Дегуляра довели до инсульта (об этом в следующем материале).

В прошлом материале мы писали о том, что с фирмы «АДМ» деньги вымогал некий Вадим, представившийся помощником нардепа Сольвара. Какого было наше удивление, когда этот самый Вадим попал на съемку вчерашнего рейда патриотической организации «Совет Общественной Безопасности» к господину Тофану.

Лидер организации „РГБ“ Марк Гордиенко разместит пост на своей странице в Facebook с призывом помочь ему опознать данного человека. Кажется, мы можем ему помочь.

Как оказалось, Вадим это бывший телохранитель Руслана Сольвара, который был приставлен к Тофану для его координации и помощи в общении с «клиентами». Но самое парадоксальное это то что Вадим сидит на рабочем месте в кабинете ЗАМЕСТИТЕЛЯ НАЧАЛЬНИКА ИНСПЕКЦИИ что уже, по сути, является уголовным преступлением.

Только вдумайтесь – бывший охранник депутата может читать государственную почту с компьютера, смотреть план прихода/отхода кораблей, контролировать, да чего уж там – он может издать официальный приказ и заверить его печатью. Может быть, он может уволить и самого Тофана?

Как говорится – далi буде…

Геннадий Москаль требует от министра аграрной политики и продовольствия Украины Тараса Кутового предоставить общественности детали незаконной вырубки леса в Карпатах.

«Если господин министр сообщает, что на Закарпатье по данным спутникового мониторинга выявлены 530 незаконных рубок на площади 774 гектара, то первый вопрос – когда именно были совершены эти рубки?» – спрашивает председатель Закарпатской ОГА.

По словам Геннадия Москаля, он лично запретил экспортировать кругляк, еще до введения моратория, чтобы сохранить лес, а за это область закидывают судебными исками.

«На Закарпатье рубить лес и вывозить за границу было запрещено моим распоряжением еще до официального моратория на экспорт кругляка, который начал действовать с 1 ноября 2015 года. Наша область остается единственной в Украине, которая не вывозит за границу даже разрешенную для экспорта топливную древесину. Более того, мы не пропускаем за границу вагоны с так называемыми дровами и из других областей, чем уменьшаем беспощадную вырубку „топливной древесины“ в остальных регионах Украины. И за это Госагентство лесных ресурсов Украины засыпало нас судебными» — сказал председатель Закарпатской ОГА.

«Интересно все-таки узнать, какая картина с незаконными рубками в других областях Украины, которые эшелонами вывозят свой лес за границу, и сделать на основании полученных данных сравнительный анализ. А самое главное то, что вся ответственность за ситуацию с незаконными рубками на Закарпатье лежит лично на министре АПК Тарасе Кутовом, потому что Госагентство лесных ресурсов, которое контролирует гослесхозы, напрямую подчиняется господину Кутовому», – подчеркнул Геннадий Москаль.

В Кабмине до сих пор нет определенности, что делать с мораторием на вывоз кругляка за границу.

Как сообщется, если Кутовой причастен к незаконным рубкам леса в Карпатах, то это можно считать очередной коррупционной схеме скандального аграрного министра. Их, по сообщениям СМИ, у него немало. В частности, недавно министра АПК Кутового обвинили еще в одной коррупционной схеме в этот раз уже с украинским зерном. Суть схемы заключалась в том, что пшеница из Украины шла на экспорт с поддельными справками качества, произведенными Держспоживслужбой. Одесская лаборатория, принимая пшеницу на анализ, делает вывод, что пшеница заражена. После этого судно с загруженным зерном уже никто не может выпустить из Украины, и оно стоит в порту. День простоя стоит  $ 6 тысяч. Далее бизнесмену предлагается сделать анализ в киевской лаборатории, или стоять в порту неопределенный срок. Цена такой справки – 60 центов с каждой тонны. Из экспортированных объемов пшеницы в карманах Кутового оседло – $ 5 миллионов 920 тысяч.

«Еще одна не менее прибыльная „кормушка“ Кутового — »Укрспирт", вокруг которого продолжаются скандалы уже не первый месяц. Управляя спиртовой отраслью в «ручном» режиме, Кутовой сохраняет личный контроль за миллиардными схемами производства и продажи «теневого спирта». Именно поэтому Кутовой с момента своего назначения в апреле 2016 года, не спешит проводить прозрачный конкурс на вакантную должность директора ГП «Укрспирт». Такое «управление» отраслью министром без профильного образования может привести к полному коллапсу аграрного сектора. И начало этому уже положено. Работники отрасли протестуют, заводы закрывают, губернаторы возмущаются перекладыванием ответственности за хищения лесов, профсоюзы требуют от премьер-министра Гройсмана вмешаться и предотвратить катастрофу. Возможно, единственным путем сохранения аграрного сектора является отставка скандального министра", — сообщают Украинские новости.

Недавно в сети появились шокирующие фотографии вывоза с Украины леса-кругляка, экспорт которого запрещен законодательством. Пользователи социальных сетей сфотографировали 150 вагонов с ценной древесиной, которые стояли на Ивано-Франковском железнодорожном вокзале. Однако уже через сутки лес пропал в неизвестном направлении. По нашим данным к афере с древом причастен народный депутат (БПП) Руслан Сольвар.

“Во время велопробежки решили перейти пути через железнодорожный мост. Представляете, три эшелона по 50 вагонов леса-кругляка. Это же целый лес!!! И это только за один день. Разве это украинская власть? Воруют, как последний день живут”, – написал в социальной сети глава ВО “Голос” Ростислав Гудзинский.

Этот пост сразу же подхватили ведущие СМИ и масштабы воровства леса-кругляка стали широко известными. Соответственно, без внимания данную информацию не оставили и наши доблестные правоохранительные органы. Когда фотографии беспредела попали на стол к руководству СБУ, информацию начали проверять, однако было уже поздно. Буквально за сутки 150 ж/д вагонов, наполненных древесиной, просто испарились с Ивано-Франковского вокзала. Отметим, что данный лес-кругляк, который готовился на экспорт, оперативники ищут до сих пор.

При этом Укрзализныця, на чьей, собственно, территории произошло ЧП, заняла позицию “моя хата скраю”, мол, какой лес? Не видели и не слышали.

Кстати, с источников в правоохранительных органах нам стало известно, что лес-кругляк, который пытались вывезти из Украины, на самом деле по документам числился как древесина для постройки фортификационных сооружений в зоне АТО. При этом в этих же документах проходила лишь 10-я часть дерева, а не все 150 вагонов.

Есть все основания полагать, что данное преступление не обошлось без чуткого вмешательства одного с главных коррупционеров страны – народного избранника Руслана Сольвара. Ведь именно он крышует коррупционные схемы, связанные с железной дорогой и перевозками.

На сегодняшний день под контролем Руслана Сольвара находится целый ряд компаний, специализацией которых являются грузовые перевозки. Одна из них — «Фреш Лайн». Ее директором является Алексей Мозговой, которого на эту должность в 2003 году поставил Руслан Сольвар, один из ее учредителей. О том, что Мозговой и до сих пор подчиняется Сольвару, свидетельствует и тот факт, что он является его помощником в Верховной Раде, что, кстати, нардеп, также яростно отрицает. Однако данные об этом есть на официальном сайте ВРУ.

В 2010 году, сразу после назначения Бориса Колесникова министром инфраструктуры, компания «Фреш лайн» заключила с «Укрзализныцей» контракт. Тут следует отметить, что 80% доходов «Укрзализныци» составляют грузовые перевозки, а одним из основных способов мошенничества времен «Семьи» являлось умышленное занижение стоимости грузоперевозок для «своих» компаний. Так вот, после заключения договора, «Фреш лайн» и стала одной из «своих» компаний. В результате чего ей удалось сэкономить сотни тысяч долларов, а вот «Укразализныця» наоборот понесла значительные убытки. И только после длительных разборок выгодный для Руслана Сольвара контракт был разорван в 2014 году.

Еще одной подконтрольной Сольвару фирмой является «Метрудтранс». Ее директором до недавнего времени был Артем Минич, с которым экс-регионал вместе был в составе учредителей компании «Укрзернотранс-К». Владельцем же ее значится Владимир Пашко. В январе 2015 года компания заключила договор с госпредприятием «Рогатинское лесное хозяйство». Согласно контракту, фирма обязалась предоставить услуги по перевозке ж/д транспортом на общую сумму 1, 550 млн грн. Тут следует отметить, что конкуренции у «Метрудтранс» фактически не было, и получила она этот заказ не совсем честным путем. Как оказалось позже, единственным их соперником во время проведения тендера была «Монолиттранскомпани», учредителем которой оказался земляк Руслана Сольвара Николай Бачал. Кумовство? Нет, не слышали… Начиная с марта 2012 года, «Метрудтранс» заключила с государственными компании контрактов на общую сумму около 15 млн грн.

Став народным депутатом во второй раз, при каждом удобном случае Руслан Сольвар не упускает возможность получить выгоду для подконтрольных ему компаний. Он использует весь свой политический арсенал для того, чтоб основные маршруты по железнодорожному транзиту доставались именно его предприятиям. Кроме того, он методично давит на руководство «Укрзализныци», заставляя тарифную комиссию мешать его главным конкурентам: компаниям «Лемтранс Транзит», «ИТЭК Транс», «PLASKE», «Тенгизшевройл». Согласно информации из компетентных источников, Руслан Сольвар мошенничает, чтобы завладеть наиболее «лакомыми» маршрутами: он предварительно договаривается с клиентами, а потом просто давит на тарифную комиссию «Укрзализныци», заставляя снизить тарифы на нужные ему маршруты. На высшем же уровне, в частности, в парламенте, нардеп занимается уничтожением конкурентов, распространяя дискредитирующие материалы и тонко подводя народных избранников к тому, что нужно эти факты проверить с помощью правоохранительных органов. В результате таких действий у конкурирующих с ним фирм начинаются бесконечные проблемы, к ним постоянно врываются неожиданные проверки, в результате которых работа полностью блокируется.

Но и это еще не все. Сразу после того, как «Укразализныця» стала частным акционерным обществом, Руслан Сольвар устроил туда одного из работников своего предприятия, да еще и не на простую должность, а на пост гендиректора Украинского транспортно-логистического центра (УТЛЦ). По сути, эта должность позволяет контролировать передвижение почти 100 тыс. вагонов. Для Сольвара, десятки лет строящего свои махинации вокруг железной дороги, это было поистине «царским» подарком. Поговаривают, что поспособствовал этому тогдашний глава АПУ Борис Ложкин и его советник Михаил Бейлин. Кстати, именно Бейлин назначил главой предприятия «Укрзализнычпостач» Евгения Хрощака. Этот деятель планомерно отдавал победы в тендерах компаниям, которые значительно завышали цены на свою продукцию. И это далеко не все «качественные» назначения Бейлина.

Сейчас ГПУ расследует уголовное дело №42014000000000414 о злоупотреблениях на «Укрзализныце» в период правления регионалов. В частности, о незаконном завышении тарифов на железнодорожные перевозки, где фигурирует и фамилия Сольвар.