Пока экономика Украины уверенно приближается к дефолту, бывшие регионалы, пролезшие в постреволюционный парламент, тратят на «красивую жизнь» десятки миллионов гривен. Ситуацию усугубляет то, что тратят они не свои деньги, а кредитные средства, полученные от европейских финансовых структур на развитие бизнеса.  Со дня победы Революции достоинства и свержения режима Януковича прошел почти год. Однако, ситуация в стратегических для страны сферах жизнедеятельности не изменилась. Бывшие регионалы продолжают грабить украинцев и иностранных инвесторов, в судах процветает тотальная коррупция, реформы, обещанные правительством, остаются только на языках и бумаге.

Более трех лет представители «УкрСибБанка» — дочерней структуры ведущей в ЕС финансовой группы компаний BNP ParibasGroup и ЕБРР, пытаются защитить в украинских судах свои права. В частности — обязать владельца автомобильного холдинга «АИС», народного депутата Украины Дмитрия Святаша, вернуть полученный кредит и проценты за 6 лет. Общая сумма долга на данный момент составляет $1 млн в долларовом эквиваленте.

В тему: Храбрый регионал Святаш вчера, пока его вели к «вэвэшникам», умолял митингующих, чтобы его не убивали. Видео

Афера Святаша и его партнера по нечистому бизнесу Владимира Полякова строилась на банальной схеме «развода» на деньги банковских учреждений. На фиктивные фирмы, созданные в структуре «АИС», за подписью подставных, не раз судимых директоров, в период 2007-2009 годов были оформлены кредиты «УкрСибБанка» на общую сумму более $100 млн. Целевое назначение кредита — развитие корпорации.

Вместе с тем, учитывая респектабельность заемщика, «УкрСибБанк» предоставил Святашу право пользования услугой овердрафт. Говоря простым языком, эта услуга позволяла заемщику списывать со своей кредитной карты на текущие расходы суммы, превышающие остаток на счету. Однако в установленные договорными обязательствами сроки Д. Святаш должен был вернуть на кредитную карту потраченную сумму плюс проценты.

Текущие расходы Святаша оказались более чем весомыми. За небольшой промежуток времени нардеп снял с кредитной карты сумму, эквивалентную $1 млн. Тратил эти деньги, в основном, на покупки предметов роскоши в дорогих магазинах и ужины в фешенебельных ресторанах. Однако возвращать кредит «УкрСибБанку» Святаш не собирался.

Банк решил перевести отношения с недобросовестным заемщиком в русло судебных разбирательств. Однако, во времена правления Януковича, суды под различными предлогами становились на сторону Святаша, принимая достаточно странные решения, направленные на затягивание процесса и постепенное освобождение одиозного регионала от платежных обязательств.

Более трех лет суды не могут сосчитать, сколько же потратил со своей кредитной картыД. Святаш. Хотя для этого необходимо обладать навыками математики младших классов средней школы. Счета, предоставленные истцом, отправляются на все новые и новые экспертизы и пересчеты.

В тему: СТО АИС новоизбранного нардепа Святаша отказалось обслуживать скорую для АТО

После Майдана, бегства Януковича и анонсированных новым премьер-министром Украины реформ — в том числе люстрации судей и правоохранительных органов, у французских банкиров появилась надежда наконец-то отстоять свои законные интересы в суде. Тем более, что новое руководство страны начало очень тесно общаться с европейскими финансовыми институтами на предмет выделения Украине кредитных ресурсов.

Однако, надежды пока так и остаются надеждами. В судах ничего не изменилось, коррупции не поубавилось. 21 января текущего года Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел (ВССУ), вместо рассмотрения иска «УкрСибБанка» по сути, удовлетворил ходатайство Д. Святаша и передал дело на рассмотрение Харьковскому апелляционному суду. Французских банкиров такое решение суда обескуражило, так как объективных причин для переноса дела из Киева в Харьков не было.

Столь странное решение играло лишь в пользу экс-регионала. Дело в том, что именно Харьков «подарил» Святашу путевку в новый созыв Верховной Рады Украины. А потому шансы на объективное рассмотрение дела харьковским судом призрачны.

Когда высшие должностные лица Украины начнут реальную борьбу с коррупцией в судах — остается загадкой. Как, впрочем, загадкой остается и то, когда тот же МВФ предоставит нашей стране очередной кредитный транш.

По мнению экспертов, судебный беспредел в деле «УкрСибБанка» может обернуться очень печальными последствиями для всей страны. По мнению эксперта Александра Охрименко, если собственники банка — французский BNP ParibasGroup и ЕБРР обратятся с жалобой в МВФ, ни о каком дальнейшем кредитовании Украины речь идти уже не будет. По крайней мере, до восстановления стабильности и реализации анонсированных премьер-министром А. Яценюком реформ по прекращению коррупции в судах. Впрочем, об этом уже четко заявила глава МВФ Кристин Лагард.

Фото на заставке: Коммерсантъ / Александр Яловой

—

Константин Иванченко,  «Аргумент»

Єдиною ключовою нормою, яку українці не змогли пролобіювати, став пункт про «фінансування тероризму» Російською Федерацією. Цю фразу зрештою дещо пом'якшили, визначивши, що РФ фінансує та здійснює військову підтримку бойовиків.  Резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи від 27 січня можна назвати більш ніж вдалою для України.Попри скепсис сесійної зали, українській делегації вдалося пролобіювати в документі майже всі правки із жорсткою критикою на адресу РФ.При чому — мабуть, вперше за останнє десятиріччя — українські депутати в Страсбурзі працювали на спільну позицію і делегація не була розколота звичними сварками між владою та опозицією.Зрештою, зі звіту, присвяченого лише гуманітарній ситуацій на Донбасі, резолюція перетворилася на комплексний документ, що описує подробиці конфлікту та затверджує провину Російської Федерації за його ескалацію.

При цьому НадіюСавченко та інших українських громадян, яких продовжують незаконно утримувати в російських в'язницях, у документі названо «військовополоненими, якихнезаконно утримують на території РФ».

Це безпосередньо вказує на участь РФ у військовому конфлікті.

* * * * *

В першій частині документа (пункти 1-8) міститься перелік обставин конфлікту, включаючивизнання вини РФ, норми про незаконність «так званих гумконвоїв» тощо.

Вимоги до Росії, в тому числі щодо звільнення Савченко, перераховані у заключній частині резолюції (пункт 15).

Крім того, у пунктах 13-16 зазначені вимоги та рекомендації до України, до всіх сторін конфлікту та до міжнародної спільноти

Об’єктом критики ПАРЄ стали також деякі дії та бездіяльність Києва, зокрема бюрократичні перешкоди, що заважають отриманню допомоги біженцям. Окремо вказані проблеми ромів, які часто не мають документів, а тому стикаються із дискримінацією при оформленні статусу біженця.

Необхідно зазначити, що санкції щодо обмеження прав Росії в ПАРЄ у документі відсутні. Вони містяться в іншій резолюції, яку асамблея розгляне в середу ввечері.

На жаль, в цьому процесі певності у перемозі української сторони наразі немає — надто багато держав та політичних сил готові йти на поступки Москві, аби зберегти Росію в залі асамблеї (детальніше про це — в статті «ПАРЄ готує перший перегляд покарання для РФ»).

"Європейська правда" слідкуватиме за розвитком подій протягом дня. А наразі — публікуємо власний український переклад резолюції з усіма доповненнями та змінами до неї.

****

Гуманітарна ситуація
щодо українських біженців та вимушених мігрантів

1.
Парламентська Асамблея глибоко стурбована тривалою нестабільністю в окремих районах Донецької та Луганської областей України і тривалими порушеннями режиму припинення вогню, укладеного в Мінську 5 вересня 2014 року. Особливе занепокоєння викликаєбезпосередня участь Російської Федерації у появі (проблем) та погіршенні ситуації в цих регіонах України. Становище всіх людей, постраждалих від конфлікту, у тому числі внутрішньо переміщених осіб (ВПО) і біженців, а також тих, хто живе в районах, контрольованих проросійськими незаконними збройними формуваннями, викликає особливу тривогу.

2.
Численні повідомлення про серйозні порушення прав людини, ймовірно вчинені під час військових дій і проілюстровані значною кількістю жертв серед цивільного населення, зникнень і масових поховань, вимагають об'єктивного розслідування, а винні мають бути притягнені до відповідальності. Асамблея наголошує: важливо не допустити, щоб винні уникли покарання, це є однією з умов для встановлення безпеки в регіоні.

3.
Крім того, Асамблея висловлює жаль з приводу погіршення ситуації з правами людини в Криму, про що повідомляє комісар Ради Європи з прав людини за підсумками свого візиту в вересні 2014 року. Зокрема, йдеться про залякування, переслідування та дискримінацію етнічного українського та кримськотатарського населення.

4.
В результаті анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на українському Донбасі понад 850 тис. осіб (станом на січень 2015 року) були переміщені в межах України та понад 150 тис. втекли до Російської Федерації. Кілька тисяч людей шукали захисту в інших європейських країнах, головним чином, у Польщі та Білорусі. Більше двох мільйонів людей залишаються в районах, контрольованих сепаратистськими силами, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя.

5.
Після мінських угод 5 та 19 вересня 2014 року і відносного поліпшення в галузі безпеки близько 50 тис. осіб повернулися в райони, контрольовані урядом України. Тим не менш, неспокійна безпекова ситуація, зруйнована або пошкоджена інфраструктура, державна та приватна власність залишаються серйозною проблемою в регіоні.

6.
У зв'язку з цим Асамблея вітає зусилля українського уряду щодо задоволення потреб тих, хто був змушений покинути свої будинки. Асамблея схвалює те, що Верховна Рада України прийняла 20 жовтня 2014 року закон «Про забезпечення прав  і свобод внутрішньо переміщених осіб» та відповідне законодавство з питань оподаткування та гуманітарної допомоги, укладене у співпраці з Європейською комісією за демократію через право (Венеціанською комісією). Вона також вітає дивовижну щедрість і солідарність, виявлену населенням країни і громадянським суспільством у відповідь на гуманітарну кризу.

7.
Асамблея із задоволенням відзначає низку позитивних кроків, зроблених російською владою у відповідь на збільшення потоку українських біженців після початку військових дій в південно-східній частині України, зокрема резолюції, що встановлюють спрощений порядок надання тимчасового притулку громадянам України і передбачають видачу дозволів на роботу для громадян України, які прибувають в РФ за «термінових і масових обставин».

8.
Гуманітарна допомога від міжнародного співтовариства сприяє ефективному реагуванню на важку гуманітарну ситуацію ВПО, біженців та осіб, які залишилися в районах, постраждалих від конфлікту. У той же час, так звані «гуманітарні конвої» РФ, які неодноразово направлялися в Україну без запиту до української влади та без отримання необхідного дозволу, без необхідних процедур прикордонного та митного контролю, без узгодження з Міжнародним комітетом Червоного хреста, грубо порушують норми міжнародного права і усталену міжнародну практику.

9.
Асамблея висловлює вдячність Управлінню Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців (УВКБ) за його гідну похвали допомогу у відповідь на невідкладні потреби переміщеного населення і закликає його продовжувати свої зусилля, особливо у світлі збільшення потреб протягом зимових місяців.

10.
Асамблея висловлює свою повну підтримку зусиллям комісара Ради Європи з прав людини, спрямованим на забезпечення ефективного дотримання прав людини в Криму і в постраждалих від конфлікту районах Донецької та Луганської областей України. Вона пропонує комісару продовжувати стежити за становищем у сфері прав людини на всій території України, включаючи Крим, використовуючи всі доступні засоби.

11.
Іншою серйозною проблемою є зростаюче число осіб з усіх сторін конфлікту, які вважаються зниклими безвісти.

12.
Асамблея наголошує, що тільки стійке політичне рішення, засноване на повазі до незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, на повазі до прав усіх громадян України може призвести до поліпшення гуманітарної ситуації. Діалог є необхідною умовою для мирного майбутнього України.

13. 
Тому Асамблея закликає всі сторони конфлікту:

13.1. повною мірою поважати і виконувати положення про припинення вогню, передбачене мінськими угодами від 5 та 19 вересня 2014 року, і утримуватися від застосування сили і насильства, особливо щодо цивільних осіб та цивільної інфраструктури;

13.2. беззастережно дотримуватися міжнародного гуманітарного права і прав людини і, зокрема, Гаазької Конвенції про закони і звичаї суходільної війни від 1907 року, Женевської конвенції від 1949 року і додаткових протоколів до них, а також Європейської конвенції з прав людини (ETS № 5);

13.3. звільнити в рамках обміну всіх військовополонених та осіб, затриманих в результаті конфлікту, а також обмінятися всіма останками загиблих;

13.4. забезпечити негайний і безперешкодний доступ в будь-який час до усіх районів конфлікту для гуманітарних організацій і слідчих, у тому числі для спостережної місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ);

13.5. надати відповідним органам української влади і, за потреби, міжнародним слідчим органам всі наявні докази та інформацію, що дозволяє проведення розслідувань злочинів і порушень прав людини, здійснених на території України;

13.6. гарантувати добровільне право на повернення всім особам, яким довелося змінити місце проживаня в ході нинішнього конфлікту, із запевненням, що їх повернення відбуватиметься за гідних і безпечних умов; сприяти і полегшувати процес реконструкції;

13.7. негайно і в тісній співпраці з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на надання допомоги сім'ям зниклих безвісти осіб у ході пошуку і, за потреби, ідентифікації останків їхніх близьких;

13.8. вжити заходів для ефективного захисту майна, залишеного ВПО, з метою забезпечення повернення такого майна власникам у майбутньому;

13.9. забезпечити безперешкодну доставку української та міжнародної гуманітарної допомоги для мешканців  українських територій, непідконтрольних уряду, і вжити всіх заходів, спрямованих на запобігання блокуванню гуманітарної допомоги.

14.

Крім того, Асамблея закликає відповідні органи української влади:

14.1. повністю відповідати міжнародним стандартам, як передбачено Керівними принципами з питань щодо переміщення осіб в середині країни від 1998 року;

14.2. продовжувати реалізацію закону про права і свободи ВПО і переконатися, що наявна правова база є повною, послідовною і прозорою, а також такою, що враховує думки відповідних міжнародних організацій і громадянського суспільства;

14.3. гарантувати, що ВПО будуть систематично інформувати і консультувати про їхні права та поважати їх право вільно обирати – чи повернутися додому, чи інтегруватися в місцеві громади чи переселитися в іншу частину країни, а також вжити заходів, щоб допомогти їм у здійсненні їх вибору;

14.4. усунути випадки дискримінації осіб ромської національності без документів, що посвідчують особу, які нібито стикаються з труднощами під час реєстрації як ВПО;

14.5. розробити і втілити в життя політики, структури і програми для тих ВПО, які зможуть безпечно повернутися в свої будинки, або знайти альтернативні довгострокові рішення для тих, кому може бути відмовлено у поверненні;

14.6. уникати здіснення та / або скасування заходів, що стосуються надання основних державних послуг в контрольованих сепаратистами районах, які можуть призвести до загострення вкрай важкого становища тих, хто там мешкає;

14.7. забезпечити підзвітність і прозорість отримання та розподілу міжнародної допомоги, підтримки та фінансування для вимушених переселенців;

14.8. усунути зайві бюрократичні перешкоди для діяльності з надання гуманітарної допомоги міжнародними та неурядовими організаціями;

14.9. розслідувати і, за потреби, притягати до відповідальності за всі випадки порушень прав людини та порушень міжнародного гуманітарного права, неупереджено і повною мірою співпрацювати з міжнародними розслідуваннями, де це необхідно.

14.10. вжити належних заходів для підтримки гармонійних відносин між ВПО і приймаючими громадами, у тому числі шляхом запобігання можливій травлі та дискримінації вимушених переселенців, а в більш загальному сенсі – сприяти національній єдності і примиренню;

15.

Асамблея закликає російську владу:

15.1. утримуватися від дестабілізації України, а також фінансування, військової підтримки незаконних збройних формувань, і використовувати свій вплив на них, щоб вони повною мірою поважали і виконували положення мінських угод.

15.2. забезпечити безпеку та дотримання прав всіх, хто живе під де-факто незаконним контролем Російської Федерації в Криму, і забезпечити повну повагу до всіх зобов'язань окупаційної держави, відповідно до міжнародного гуманітарного права, а також забезпечити негайний і безперешкодний доступ на Кримський півострів міжнародних місій зі спостереження за правами людини;

15.3. оперативно проводити ефективні та адекватні розслідування всіх випадків порушення прав людини в Криму, в тому числі випадків зникнень;

15.4. припинити непропорційні і надмірні обшуки та перевірки, що проводяться озброєними працівниками сил безпеки в масках в кримськотатарських релігійних установах, підприємствах і приватних будинках;

15.5. продовжувати пропонувати захист українським біженцям, які просять про це, і надавати допомогу тим українським біженцям, які бажають повернутися в Україну;

15.6. спростити процедуру подачі заяви про надання притулку і дозволити подавати такі заяви і в регіонах Російської Федерації, не прилеглих до України, зокрема, в Москві і Санкт-Петербурзі;

15.7. дозволити українським біженцям переїжджати також у Москву та Санкт-Петербург в тих випадках коли, наприклад, там вже мешкають їх близькі родичі;

15.8. утримуватися від введення квот щодо осіб, які шукають притулку;

15.9. гарантувати, що особи, які отримали притулок, систематично забезпечуються посвідченнями особи, що дозволяють їм отримувати доступ до соціальних послуг;

15.10. забезпечити, щоб зусилля із захисту українських біженців не призвели до дискримінації і нерівномірного розподілу ресурсів у випадку шукачів притулку інших національностей;

15.11. негайно звільнити всіх військовополонених, у тому числі члена українського парламенту і члена української делегації ПАРЄ Надію Савченко та інших українських громадян, яких продовжують незаконно утримувати в російських в'язницях;

15.12. забезпечити, щоб всі ініціативи з надання гуманітарної допомоги Україні були узгоджені з урядом України і здійснювалися відповідно до законодавства України, норм міжнародного права та загальновизнаних міжнародних практик.

16.

Асамблея закликає міжнародне співтовариство:

16.1. продовжувати надавати матеріальну та організаційну допомогу українським біженцям і вимушеним переселенцям, зокрема, в зимові місяці, сприяти українській владі в розробці та впровадженні довгострокових програм допомоги, в тому числі матеріальної, організаційної та медичної допомоги, тим ВПО, які зможуть безпечно повернутися в свої будинки, а також тим, кому може бути відмовлено у поверненні;

16.2. забезпечити негайну і довгострокову підтримку основних зусиль з реконструкції, проектів з відновлення водопостачання та інших необхідних послуг;

16.3. забезпечити підзвітність і прозорість отримувачів допомоги, будь то уряд, місцеві органи влади, міжнародні організації, неурядові організації або інші особи;

16.4. продовжувати уважно стежити за ситуацією в Криму, зокрема за ситуацією з кримськими татарами, з метою забезпечення повного здійснення їх прав людини та основних свобод;

16.5. спростити процедуру подачі заяви про надання статусу біженця для громадян України.

Генпрокуратура переводить свої рахунки у «Авант-банк», у який вклав мільйони доларів син генпрокурора, і від якого тягнуться сліди до Юри Єнакіївського.Гроші Генпрокуратури у «Авант-банку».Кілька днів тому в просторах Інтернету з’явилась дивна, як на наші «антикорупційні часи», інформація. Виявилось, що відтепер працівників Генпрокуратури обслуговуватиме «Авант-Банк». Новину про це оприлюднив у Фейсбуці відомий активіст і колишній співробітник луганської прокуратури Сергій Іванов.

«Працівники Генеральної прокуратури України з благополучного «Райффайзена» волюнтаристськи переводяться на обслуговування в якийсь «Авант-банк», каламутне фінансово-кредитна зажоп’я, відоме тим, що в ньому три роки трудився екс-міністр оборони Гелетей і тим, що в цьому банку тримає свій депозит на пару мільйонів доларів надзвичайно обдарований син Яреми. Цілий ряд знаючих і шанованих людей ( в т.ч. нардепів) сказали мені, що цей банк в принципі є дітищем панів Яреми, Ліщенка він же «Ліча») та ін., т.с., комерсантів», – написав Іванов.

13 января в ложу правительства Верховной Рады пришли народные депутаты и вынудили заместителя министра регионального развития Дмитрия Исаенко написать заявление об отказе от статуса участника АТО.  Глава Минрегионстроя Геннадий Зубко тогда встал на защиту Исаенко, подтвердил, что в зоне АТО тот был, и сослался на комиссию, «которая во всем разберется». Однако уже на следующий день крутым росчерком пера возмущенного премьер-министра чиновник был уволен. Журналисты «Зеркала недели» пообщались с Дмитрием Исаенко, которого якобы уличили в махинациях со статусом участника АТО. Ниже приводим полный текст интервью.

— Дмитрий Валерьевич, все эти бурные дни вы оставались в стороне разворачивающегося вокруг вашего имени скандала. Желание избежать люстрации, статус участника АТО, отказ от него прямо в зале парламента, подделанные документы, увольнение с должности заместителя министра, уголовное дело…Достаточно закрученный сюжет получился. И все это время вы молчали. Почему? Какова ваша версия произошедшего?

— Раз вы начали с люстрации, то и я на ней буду строить, как вы выразились, свою версию. Моя история началась еще в 2007-м, с того момента, как пришел работать в министерство. Все эти годы я занимал одну должность и курировал только строительную отрасль. Мимо меня прошло достаточное количество президентов, премьеров и министров. Я не буду долго говорить о своих достижениях, но отмечу все-таки, что за эти годы в отрасли было сделано достаточно для того, чтобы вывести ее на уровень развития, а не выживания. В результате отрасль в рейтинге бизнеса поднялась на 70 позиций. Плюс сократили весьма большое количество разрешительных процедур. Процесс начался в 2009-м и продолжался вплоть до 2011-го, после чего пошла имплементация наработок. Был принят закон о регулировании градостроительной деятельности. Для внедрения этого закона приняли больше 40 постановлений правительства и приказов профильного министерства. Удалось запустить процесс имплементации европейского строительного законодательства, принять еврокоды как наши государственные стандарты. Что сегодня признают практически все. И все это было сделано не сегодня и даже не вчера. Сейчас министерство пытается научить людей правильно пользоваться тем, что уже сделано. То есть процесс имплементации продолжается.

— И что вы хотите сказать, перечисляя свои достижения? Что не так уж плохо все было при Януковиче?

— Скажу, что при любом президенте, премьере, министре всегда был, есть и будет слой профессиональных людей, занимающихся конкретным делом, а не коррупцией или политиканством. Они делают много полезного для государства, у них есть знания. Да, они были в системе, но не они утверждали правила, по которым она работала, да и другой на тот момент в этом государстве не было. Но именно эти люди — носители и хранители институциональной памяти, если хотите. Они были при Кучме, при Ющенко, при Януковиче… Они есть и сейчас. Отрицать это, по меньшей мере, глупо. Еще хуже — выметать этих людей из государственного аппарата ради политической целесообразности. Я могу об этом говорить прямо, поскольку сейчас сам прохожу все последствия этой самой политической целесообразности. В то же время смотрю на все происходящее и радуюсь каждому отдельному случаю, когда компетентный человек остается на своем месте и продолжает работать на государство.

— Вы опасались, что вас «выметут» в процессе люстрации, и поэтому получили статус участника АТО?

— Я не был ни министром, ни первым заместителем, соответственно, в первую автоматическую волну люстрации не попал. Но я действительно был потенциальным кандидатом на индивидуальную проверку, так как работал при Януковиче и должен был, согласно закону, доказать свою некоррупционность. Проверка была назначена на март.

Теперь по поводу моего статуса участника АТО. Есть закон об антитеррористической операции, также постановление Кабинета министров, где указано, кто и при каких обстоятельствах может быть участником АТО. Там же четко прописан механизм, как чиновник или представитель министерства, направленный в зону АТО своими непосредственными руководителями, после выполнения поставленных перед ним задач может получить статус участника АТО. Потому было абсолютно логично, что когда я вернулся из очередной командировки из зоны АТО, министерство подало соответствующие документы в государственную службу по делам ветеранов войны и участников АТО с просьбой предоставить мне этот статус. В декабре я его и получил.

— Что это были за командировки? Сколько их было? Как долго они длились? Кто вас туда направлял?

— В августе президент поставил перед вице-премьером Владимиром Гройсманом задачу — организовать строительство фортификационных сооружений вдоль линии фронта. Тогда же оперативно была создана специальная группа, которой было поручено заниматься этим вопросом. Возглавил ее сам Владимир Борисович Гройсман, и именно в соответствии с его поручениями я вошел в состав этой группы и регулярно выезжал в зону проведения боевых действий. Там вместе с представителями инженерных войск занимался организацией строительства фортификационных сооружений. Всего было шесть командировок. По три-пять дней каждая. Хотя по закону для получения статуса участника АТО достаточно одной такой командировки. При этом я не сидел в штабе, прибывал в распоряжение начальника АТО. Выписывался приказ о том, что я прибыл с конкретной целью по поручению вице-премьера. И дальше непосредственно с начальником инженерных войск я выполнял поставленную задачу. Мы ездили по точкам на линии фронта, проводили консультации с офицерами, на месте принимали решения и пр.

— Давайте сразу уточним, почему именно вам была поручена эта миссия? Почему нужно было отрывать от работы самого заместителя министра, а не какого-нибудь другого компетентного чиновника более низкого ранга, обладающего соответствующими знаниями и способного давать профессиональные консультации военным?

— Я полковник украинской армии. К тому же военный строитель. Заместителем министра стал после должности директора строительного департамента Министерства обороны. Меня всю жизнь этому учили. Я знаю, как это делать — 25 лет отслужил в армии. Конечно, туда направлялись и другие специалисты. Например, одним из секторов командовал заместитель министра транспорта и инфраструктуры, ныне люстрированный Александр Львович Малин. Один из секторов курировал начальник железнодорожных войск генерал Мальков. Два сектора курировал я. Более того, когда Министерство обороны перевело деньги на приобретение строительных материалов, уже все было построено. Имея определенный авторитет у поставщиков строительных материалов, я просто попросил людей помочь, и они все поставили под честное слово.

— Вы не пытались связаться с Владимиром Гройсманом, который, собственно, направлял вас в зону АТО, был полностью в курсе ситуации и мог бы встать на вашу защиту?

— Я не собираюсь себя защищать. Тем более кого-то об этом просить. Просто хочу, чтобы люди, предъявляя кому-то какие-либо обвинения, опирались на факты, документы и правду, а не на популизм. Об остальном спрашивайте у Владимира Борисовича сами. Он, как и нынешний вице-премьер Геннадий Зубко, прекрасно знают — кто, кого, куда и зачем направлял. Зубко, на тот момент первый заместитель главы администрации президента, лично отвечал перед президентом за строительство этих фортификационных сооружений. Я встречался в зоне АТО и с президентом, и с Гройсманом, и с Зубко.

— Но Зубко, по сути, вас защитил, когда подтвердил ваше участие в АТО и сказал в своем интервью нашему изданию, что нужно во всем разобраться и создать комиссию. И все-таки, Дмитрий Валерьевич, исходя из всего вами сказанного и этих документов, почему вы так легко подписали заявление в зале парламента, когда от вас этого потребовали депутаты. В тот же день один из «просителей» Борислав Береза написал на своей страничке в Фейсбуке о том же. Мол, как пришло легко, так и ушло…

— И Березу, и всех остальных депутатов, которые подошли ко мне в зале, я не знаю лично. Все произошло абсолютно неожиданно. Я представил закон о передаче полномочий ГАСКа местным органам власти, который может начать процесс децентрализации в строительной отрасли. Мы его давно готовили и возлагали на него большие надежды. Вернулся на свое место в ложе правительства. Ко мне подошла группа народных депутатов — Береза, Парасюк, Луценко и Соболев, стали задавать вопросы, касающиеся моего участия в АТО. Я ответил на все. Точно так же, как и сейчас вам. Они выслушали и в итоге, сказали, что не ставят вопрос о моем увольнении, мол, это вопрос политический, и пусть его решают другие. Однако они были сильно возмущены тем, что я получил статус участника. Депутаты говорили о тех, кто сейчас с оружием в руках защищает Украину и не может получить этот статус. Потом потребовали, чтобы я отказался от статуса. Это все было так крайне эмоционально, что другой мысли, как не усугублять конфликт, у меня тогда не возникло. Поэтому я и написал это заявление.

— Вы жалеете о том, что поступили именно так?

— Нет. На тот момент это было правильное решение. Хотя и сегодня я абсолютно четко понимаю, что следует разделять проблемы людей, которые с оружием в руках защищают страну и не могут получить статус участника, и такие ситуации, в которой оказался я. Каждый работает и защищает родину на своем уровне. И здесь нужны четкие законодательные механизмы и слаженная работа комиссии, которая присваивает этот статус. Я был в зоне АТО, выполнил поставленные задачи и по закону имел полное право его получить. Что же касается якобы поддельных документов, то они перед вами.

— Как военный человек, полковник, я выполнил боевую задачу и рассматривал это как вполне заслуженный статус. И, поверьте, не думал о нем днями и ночами. Выполнил, получил и продолжал работать дальше.

— Арсений Яценюк, прежде чем вас уволить, с вами разговаривал? Комиссия, которую обещал создать Зубко, начала работать?

— Никто со мной ни о чем не разговаривал. Буквально на следующий день после инцидента в парламенте Кабинет министров действительно меня уволил. Но, насколько мне известно, Геннадий Зубко представление на мое увольнение не подписал. Его подписал сам премьер-министр.

— Который тогда же попросил министра социальной политики и министра юстиции Украины «внести соответствующие изменения в закон, которые должны быть направлены только на одно: тот, кто защищал с оружием в руках страну, и является участником АТО и, соответственно, участником боевых действий. Тот, кто выполнял свои функции в ранге госслужащего в зоне АТО, выполнял поручения правительства, не может быть участником АТО».

— Я считаю, что это в корне неправильный подход. Я же туда не сам ездил, не один выполнял боевую задачу. Со мной было 200 представителей Автодора с техникой, которых собирали по всей стране. По одному-два человека из областных подразделений компании. На передовую поехали те, кто не побоялся. Они подвозили строительные материалы, работали на кранах и экскаваторах, которые постоянно обстреливали. Ведь как только на линии фронта появляется какая-либо гражданская техника, ее сразу обстреливают. Чтобы специалисты боялись и не соглашались выезжать. К сожалению, не удалось обойтись без потерь. Под Курахово у нас погиб водитель, перевозивший строительные материалы. Машина наехала на противотанковую мину, и она взорвалась. Один человек получил ранение, а водитель из Кировограда погиб. Разве эти люди, рискующие жизнью, — не участники АТО? Разве к их труду и смертям не стоит проявлять уважение?

— Вам уже предъявили обвинение в рамках открытого уголовного дела, о котором заявили представители МВД сразу же после решения Кабмина?

— Уголовное дело открыто «в связи с сообщениями в прессе». В министерстве уже запросили пакет документов, который силовикам предоставлен. Я уверен, что и правоохранители, и Кабмин в итоге разберутся в ситуации.

— И исправят ошибку? Вы что, на самом деле думаете, что перед вами извинятся и вернут в кресло?

— У меня нет ни к кому никаких претензий, вопросов или предложений. Я просто хочу правды. Хочу, чтобы к каждому конкретному чиновнику, работавшему при Януковиче, Тимошенко, Ющенко или еще при ком-то, подходили индивидуально. Чтобы в итоге подвергали люстрации не людей, а их решения. Ибо это важно для сохранения дееспособности нашей государственной машины. И для многих людей, оказавшихся выброшенными за борт только потому, что они работали при Януковиче. Вся страна, если вы помните, работала и жила при Януковиче.

Среднее же звено государственной машины — от замминистра и ниже — едет в ту сторону, которую указывает водитель. Водитель — политическая фигура, и только она может поломать систему. И, поверьте мне, государственный аппарат, существующий сегодня, способен выполнять многие правильные и важные задачи. Были бы задачи.

gazeta.zn.ua/internal/my-k-vam-professor-i-vot-po-kakomu-delu-_.html

«Москва досі має своїх агентів у владних структурах України. Не виключено, що звільнення заступника Міністра регіонального розвитку Дмитра Ісаєнка було викликано впливом таких агентів – Кремлю не вигідно, щоб Україна мала сучасну систему оборонних укріплень». Таку думку висловив координатор офіцерської громадської ініціативи «Чисті погони» Ігор Рудич під час прес-конференції. За словами полковника Центрального управління інженерних військ ЗСУ Вадима Сакади, Ісаєнка позбавити статусу учасника АТО може лише Міжвідомча комісія з надання статусу учасника бойових дій в зоні АТО. «На даний момент Ісаєнко є учасником АТО. Заява, написана під тиском депутатів – не підстава позбавляти його цього статусу.

Для надання Ісаєнку статусу учасника АТО було достатньо підстав – він безпосередньо брав участь у зведенні оборонних укріплень на Донбасі, тому є документальні й фото-свідчення. Він зводив фортифікаційні споруди в той час, коли на них з бюджету ще навіть не було виділено коштів», — вважає Вадим Сакада.

Сам ДмитроІсаєнко повідомив, що «Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк був просто погано поінформований про будівництво цих споруд.» Колишній замміністра вбачає в таких діях політичний підтекст і наголошує, що не всі члени уряду погоджуються з його відставкою, а це, зокрема, віце-прем’єр Геннадій Зубко.

http://opad.org.ua/index.php?newsid=4434

Про традиционность ориентации Януария Шотака в Виннице говорили давно. Но карты раскрылись после его бегства из винницы. Сейчас винницкой милицией разыскивается Шостак Юрий-януарий Васильевич. Говорят что сейчас Януарий Шостак находится в Российской Федерации. Предположительно — в Ростове.

Туда ему по не некоторым даным помог бежать Олег Ляшко, которого в свою очередь, поддержал Сергей Левочкин.

Разыскивается Шостак Юрий-януарий Васильевич
Вінницький МВ УМВСУ у вінницькій обл. розшукує Шостак Юрий-Януарий Васильевич, 1981 року народження (33 років), особа, яка переховується від органів досудового розслідування.
Стаття звинувачення 296 частина 4. Хуліганство.
Можливе місце перебування: Винницкая область, Винница.
Всім хто володіє інформацією про місцезнаходження Шостак Ю. В. прохання повідомити на номери телефонів: 0432-593322,593323,593329,593326.

Старший Шостак підтвердив, що його син, якого розшукує міліція, за кордоном

Батько розшукуваного міліцією активіста «Батьківщини» Януарія Шостака вважає, що лідер обласної організації Л. Щербаківська, голова облради Сергій Свитко і їх однодумці фактично використовували учасників акції 6 грудня. Тому синові доводиться ховатися… за кордоном. А доля Януарія цікавить тільки його рідних. Вранці 26 грудня до початку мітингу біля будівлі мерії Вінниці пенсіонер Василь Шостак досить відверто поспілкувався з журналістами і висловив, мабуть, те, чого від нього ніхто не очікував. Варто нагадати, що останні кілька років Юрій-Януарій Шостак бере участь у багатьох публічних акціях, організованих «Батьківщиною», «Свободою» і різними близькими їм за духом і посилаючи громадськими організаціями. Під час штурму будівлі Вінницької облради Януарій брав участь у бійках і особисто намагався «продавити» лав міліції, причому, застосовуючи фізичну силу. Ці факти зняли вінницькі оператори та журналісти. Незабаром слідчий відділ відкрив кримінальне провадження за двома статтями Кримінального кодексу, Я. Шостака викликали на бесіди в міліції, а після цього він покинув місто. Оскільки більше вінничанин не з'являвся до слідчого, правоохоронці оголосили його у розшук. Останні тижні замість Януарія мітинги став відвідувати його батько Ст. Шостак. Однак, як виявилося, він не поділяє погляди сина. «Мені дуже неприємно, що все так сталося 6 грудня. Я не знаю, чого йому не вистачало, і навіщо йому це потрібно. У нього ж є сім'я, квартири, машини, бізнес… Де всі ті, хто посилав їх (Януарія і інших, — прим. авт.) на амбразуру? Я відповім. Вони всі залишилися при посадах. І Світко, і Щербаківська, та інші. Їм зараз не до мого сина», — розповів Василь Федорович. За словами В. Шостака, щоб уникнути арешту, синові довелося сховатися, причому, за межі України. «Мій син змушений був виїхати за кордон — недалеко, туди, куди можна було виїхати в його ситуації», — уточнив вінничанин. Він не назвав країну перебування Януарія. Можна лише припустити, що «втікач» знаходиться в сусідній країні, з якою в України зберігається безвізовий режим перетину кордону, а значить пройти через митний і прикордонний контроль досить легко. Судячи з усього, мова йде про Молдові, Білорусі чи РФ.

Ляшко и Шостак — старые «друзья», если так можно сказать о близких в определенном плане лиц нетрадиционной ориентации.

У Вінниці гучний секс-скандал

Дехто з вінницьких активістів мав би бути в партії Ляшка. Щоправда не по ідеологічним переконанням, а за покликом нетрадиційного єства.
Одіозний скандаліст Януарій Шостак виявився подібним на оспіваного в інтернеті поціновувача чоловічих принад та різних збочень Олега Ляшка. Але не тільки обраною лінією поведінки в містечковій політиці. Як виявилось власник ломбардів Педуарій Януарій в молоді роки грішив… одностатевими відносинами з старшими чоловіками.
Так один з його сексуальних партнерів випадково побачивши фото Януарія на одному з інформаційних сайтів поділився спогадами з обізнаними в політиці людьми. Ті запропонували йому зробити днями відповідну заяву в пресі.
Дивно, але факт. Дивлячись і спостерігаючи за діями і поведінкою Ляшка та Шостака можна відмітити дивні, але ідентичні метамарфози, які відбуваються з особами чоловічої статі після анальної дефлорації.
Це і якась буфонадна театральність в повсякденному житті — остання акція з груповими рольовими ігрищами, з передяганнями в костюми чортів та жінок бальзаківського віку тому лишній доказ. Скоріш за все наука і медицина неодмінно пояснить з часом дивні сентенції та взаємозалежність нетрадиційного коітусу з неадекватною поведінкою чоловіків, їх схильність до скандалів, самолюбовання в ЗМІ та мутацією голосу на «баритональний бас», який практично незамінний в пристрасній мітингарській діяльності провінційних політиків.
А от пояснення активної «революційної» діяльності адептів содомського гріха лежать на поверхні. Це ніщо інше, як підсвідоме намагання постійно перебувати в середовищі брутальних та суворих чоловіків. Де содоміт, чекаючи роками слушної нагоди навернути у власну касту одного з них, хай навіть в наслідок вживання алкогольних та наркотичних засобів, буде довго й прагматично грати будь яку роль, хай навіть абсолютно неадекватної особи.
Отже чекаємо фото, або відео підтвердження цих кулуарних пліток від колишнього спарінг-партнера відомого любителя розкішних пентхаузів та чужих грошей.

Автору этих строк неизвестна реальность. Ляшко и Януарий давно дружат. И именно Олег Ляшко лично хотел представить Януария как лидера местной Радикальной Партии. Но карта лягла так, что Януарий пошел в тимошенковскую «Батькивщину». Настоял отец.
Тем не менеее, когда ЯНуарию понадобилась помощь, именно Ляшко оказался среди первых, кто помог.

Януария Шостака знает в Виннице уже много кто. Он более, правда, знаменит своими эксцентрическими выходками и шедевральным враньем. Но в более узких кругах он известен как владелец ломбардов, сын одного из крупнейших валютных аферистов 90-х Василия Шостака. Отца семейства называют еще «Вася Пять Процентов». Правда, кризис дал о себе знать. Да и семья у Василия Шостака большая — почти десяток приемных детей. А каждого накорми, одень, дай машину, квартиру, свози на море, построй церковь. Ведь Шостак ко всему прочему еще и прихожанин секстантской церки баптистов. Кризис заставил «Васю Пять Процентов» повысить ставки. Теперь его можно было бы переименовать в «Васю десять процентов», потому как, когда в обычных ломбардах действует правило о 5% сверх занимаемой суммы, то Шостак берет 10%.

Правда, при этом ломбарды семейства Шостаков реализуют краденные вещи. По этому поводу уже не раз была проверка от милиции. Тогда от правоохранителей Шостаки откупались, а Януарий заявлял, что это все происки политических оппонентов.

Кандидат від Батьківщини Шостак влаштував напад на журналістів під час прес-конференції регіонала Жеребнюка

У Вінниці невідомі особи під керівництвом «тимошенківця» Януарія Шостака зірвали прес-конференцію кандидата у депутати Верховної Ради, колишнього члена фракції Партії регіонів Віктора Жеребнюка, й скоїли напад на журналістів, які намагалися зупинити безлад на заході.
Особи із плакатами та закликами люстрації прибічників партії регіонів сьогодні під час прес-конференції почали вриватись у приміщення Вінницького прес-клубу, де на той час проходила прес-конференція.
Коли керівник прес-клубу Наталя Болховська намагалась попередити зрив прес-конференції її почали заламувати руки, штовхати й ображали брутальною лайкою, потім агресивні молодики почали кидати яйця та вносити вінки та гроб.
Журналістів, які намагались захистити Болховську, агресивні молодики також почали штовхати й намагались побити.
Серед агресивних молодиків була помічена прес-секретар вінницького обласного осередку партії «Батьківщина» Марина Карабай. Агресивно поводив себе по відношенню до журналістів й обзивав усіх «продажними журналістами» не даючи будь-кому щось йому заперечити ще один кандидат у нардепи від партії «Батьківщина» Януарій Шостак, який і приніс на цю прес-конференцію вінок з гробом. Після пропозиції допомогти відмити яйця, які кидались у приміщення прес-клубу, Шостак відмовився.
Міліція, яка приїхала на виклик журналістів аж через 20 хвилин (!!!), склала протокол, а журналісти написали заяву у міліцію про скоєння на них нападу.
Колишній же регіонал Віктор Жеребнюк, прес-конференцію якого й було зірвано, пізніше на камери заявив про підтримку Президента. В той же час на запитання чи зніме він свою кандидатуру по 14 округу, де він балотується, на користь кандидата від «Блоку Петра Порошенка» Івана Мельничука, сказав, що про це не йдеться, він лише підтримує Президента.
Цікавим фактом виявилося те, що Жеребнюка ніхто з нападників на журналістів не чіпав, хоча він вийшов із зали й пройшов на вихід через цей натовп. Більше того, поки керівниця прес-клубу Наталія Болховська давала свої покази слідчим міліції, Віктор Жеребнюк, вже переодягнувся (звідки він знав, що йому знадобиться другий комплект одягу?) та «замолажував» деяких вінницьких журналістів у кафе «Цукерня».
І допомогала йому одна з журналісток Вінницької державної телерадіокомпанії «Вінтера» Олена Новохацька. Ну, а кого вдалося «замолодити» вже буде видно по найближчих виходах газет, новин на сайтах та сюжетах по телевізору.

Головний «туроператор» по «багатих хатах» вінничан, Януарій Шостак, обманув гостей-журналістів

12 вересня журналісти вінницьких ЗМІ — «Вінниця РЕАЛ», «Вінница.info», «РІА», «Місто», ТРК «ВІТА» прийшли з візитом до відомого активіста з партії «Батьківщина» Януарія Шостака, щоб показати вінничанам, побут того, хто організовує екскурсії по домівках відомих у Вінниці громадян.
Януарій Шостак живе в мікрорайоні «Поділля», його родина купила дві квартири, які займають весь поверх. Одна квартира розміром 120 кв.м, друга – 70 кв. м. Піднявшись на 3-й поверх журналісти із здивуванням побачили що між ліфтом і тамбуром стоїть решітка, яку необхідно відімкнути ключем щоб підійти до квартир. Почали дзвонити в двері, ніхто не відімкнув, коло 20 хвилин потупцювали на майданчику, знову подзвонили – відімкнула дружина Януарія.
Жінка дуже здивувалась до них прийшли гості, а вона нічого про це не знає. Журналістів до квартири жінка Януарія так і не пустила, запитала: «Чого ви прийшли? Я вас не впущу».
Варто зауважити, до Шостака журналісти прийшли по його запрошенню, купили з собою бісквітний рулет «Roshen»… Так як активіст сказав що буває вдома зранку чи пізно ввечері, домовились по телефону про візит о 20 годині.
Але вийшло як кажуть: «приходьте в гості, коли нас немає...» Що приховує «відкритий» і «справедливий» Шостак від вінничан? Чи йому просто неприємно виставляти на загал своє особисте життя? Якщо так, то чому активіст дозволяє собі збирати громаду і ходити по хатах вінничан без запрошення, заглядаючи через забори?

У Вінниці з'явився свій Стрєлков — місцевий активіст Януарій Шостак?

Найближчими днями на провідних українських (і російських) медіа-ресурсах будуть смакувати «революцію» у Вінниці, яка звелася до захоплення приміщення ОДА та погрому всередині адміністративної будівлі. Будуть аналізувати, переконуючи один одного, що ж це -  «перемога», або «зрада». Воля повсталого народу, або розгул натовпу.
Хотілося б сказати, що «істина» — посередині, проте стверджувати це язик не піднімається.
Замість аналізу та міркувань, що ж насправді трапилося вранці 6 грудня у центрі Вінниці, можна навести декілька дуже характерних цитат самого Свитка та активістів. А читачі нехай самі роблять з цього висновки.
«Начальник міліції – виборна посада, ми виберемо свого, народного очільника міліції", – закликає свободівець, екс-нардеп Олексій Фурман.
Виборні «народні мери», а тим більше «начальники міліції» – як раз з практики самоврядування Стрєлкова на початковому етапі існування ДНР. Досвід диверсантів у справі руйнування української правоохоронної системи, як бачимо, виявився корисним для «Свободи».
Молодики у балаклавах та з гумовими кийками кидали у правоохоронців вибухові пакети та димові шашки, почали бійку. Поряд стояли хлопці, які щойно повернулися з АТО, то їх активісти закидали яйцями. «Що ж ви робите, це воїни», – заплакала жінка. «Вони на це заслужили», – сказав місцевий активіст Януарій Шостак.
Самому Шостаку, звісно, ближче методи тих, хто навесні цього року захоплювали Харківську, Донецьку та Луганську ОДА. І судячи з тональності висловлювань про воїнів-героїв, і самі особи терористів.
«Активісти пішли кабінетами адміністрації. Де було відчинено — зривали прапори, герб».
Правильно. У Луганську теж з цього почали – вистелили Державний Прапор перед входом в облдержадміністрацію, щоб кожен сепаратист мав змогу витерти об нього чоботи.
«Ми собі виберемо нового голову адміністрації», — сказав народний трибуналівець, потім ще й вилаявся нецензурщиною.
Тут стає зрозуміло, чому Стрєлков, який на початку свого бешкетування у Слов’янську декілька разів заїкнувся про віртуальну «Вінницьку народну республіку», досі не коментує події 6 грудня у Вінниці. Дар мови від несподіванки втратив. Приємної несподіванки. Для Стрєлкова.
І наостанок – «програма-мінімум» головної персони дня Сергія Свитка.
«Маю припущення, що вказівку не пускати до зали громадськість, і побиття міліцією дав губернатор Анатолій Олійник»
А скільки було осіб?
«Ми зареєстрували 330 осіб, які хотіли бути присутніми на сесії, та їх не пустили. Тому вони і пішли штурмом», — продовжив Свитко.
Чому ж якихось 330 осіб Свитко собі додому не запросив?
Про те, що його прихильники кидали вибухові пакети, димові шашки та закидали яйцями бійців «Айдару» — народний обранець не знає.
Це дарма. Знає. Сам давав вказівку. І сам провокував конфлікт.
Зрештою – мети досяг. Тепер, навіть, якщо втримати любиме крісло у Свитка не вдасться, йому завжди будуть радими у ДНР. Там теж так «працювали» з демонтажу української влади.

Винницкие «активисты» наживаются на фронтовиках

Винницкий Ляшко бютовец и владелец сетей ломабрдов Януарий Шостак, напару с активнной участницей лихих 90 -х Ольгой Малиновской и Таисой Гайдой дошли до апогея своей бурной деятельности.
Когда начался Майдан мы всех их поняли и поддержали, хотя это они присоединились к нам, винниччанам, а не мы к ним, как они сейчас пытаются все это подавать. Просто мы выходили в морозы и отстаивали нашу честь, а они на этомпиарились, не забывая постоянно и публично выяснять между собой отношения. Кто главный оппозиционер, а кто ОООчень главный. Когда Украина победила, они не смогли остановиться, ведь они так и не добились своей цели на тот момент.  
Цели- стать теми, против кого они так самозабвенно «воюют». Ведь чем они хуже депутатовгородского, областного или, ну чем черт не шутит, Верховного Совета. Да Да, не сомневайтесь. Все эти свежие фрик-шоу на сессиях областного совета, сабсолютно никчемными угрозами депутатскому корпусу, по типу: «хлопці вернутьсяі вам всім пі… ць» преследуют очень четкую и прагматичную цель,- пролезть в любуюРаду депутатом. И то, что они туда прутся буквально по трупам наших пацанов, ихабсолютно не тревожит. Ведь они к тому же еще и типа волонтеры.
Вопрос первый, а сколько лично эти ребята пожертвовали Армии? Своих денег? Ведьвсе, о чем они спамят интернет и кричат на страницах газет — это наши с вами деньги, деньги благотворителей, меценатов, простых людей, за которые они просто покупаюти передают на Восток необходимые вещи. А иногда просто тупо пиарятся на ужесобранной продукции.
Все просто. Они придумали нехитрую схемку. например меценаты или властьсобрали очередной груз, а везет его на Восток кто? Правильно, те кто предложилуслуги доставки. Конечно они не забывают неоднократно зачекиниться в Винницеи на Востоке, и скромно забыть о нас с вами — ведь герои они, а не мы, те люди, которые отрывают деньги от своих семей. Герои не мы, ведь это у нас в стране Войнаи финансовый кризис. Давайте вспомним, кто из нас с вами, за последние 3-4 месяца заработал себе на новую машину? Думаю таких нет. А вот семейный подряд Гайда-Басюк, уже ездят на новенькой аудюшке. Кто не верит, зайдите в нет, там немало сообщений о том, как бедной Тае сожгла машину — старый фольскваген — «бандитська влада». Откуда дровишки? Из лесу вестимо, лохи слышишь, рубят, а я отвожу. В зону АТО. Ну не совсем в зону, не совсем до АТО, и не совсем довожу.
В подтверждение своей бурной благотворительности, и для пущего устрашения винницких депутатов, они конечно иногда креативят. Да еще как! Например на последнюю сессию они привели целого полковника-начштаба «Айдара» под фамилией Мельник. И ерунда, что начштаба оказался банальным «ряженым», кто ж его проверять вздумает? В форме, на костылях, «раненый в ногу сепаратистами», да еще и приведенный лично за руку в зал облсовета Совестью Майдана — Малиновской, Гайдой, Банахом и Свободой молодой. Даже депутаты с председателем Свитком прониклись такой картиной, и говорят даже стоя аплодировали «ряженому».
На самом деле псевдоайдаровец был на Востоке и в Айдаре, но всего 7 дней. Там же он безперестанно бухал, а «ранение в ногу» получил от своих же айдоровцев. После того, как после очередного бухалова вскочил ночью со стволом в руках и начал «строить» бойцов. Айдоровцы ребята не простые, дали пару раз в ухо, пистолет забрали, из батальона выгнали, нечаянно сломали ногу правда Кстати об этом так и не написали нигде. А в газете риа — «только проверенные факты» даже напечатали огромное интервью с хероем.
Ну да ладно, синдром «детей лейтенанта Шмидта» будет еще долго бродить Украиной. И все таки два слова о криминальной кульминации наших бойцов за новые иномарки, депутатские значки и процветание ломбардов.На днях произошло очень плохое и грустное событие для наших дон-кихотов.Их вождь и покровитель-работодатель Сергей Свитко прогнозировано проиграл очередной суд. не буду вдаваться в подробности, в нескольких словах. Все его решения о увольнениях врачей, учителей и назначение на их места новых людей признаны незаконными. Ну и что же тут такого спросите вы? Ну отменили да и отменили. Старался ж человек. Ночей не спал, боролся с коррупцией. Ответ на это будет в конце опуса.
Теперь о криминале. Решение суда оказалось настолько серьезным, что наши герои пригрозив очередным Майданом и всеми батальонами поехали к депутату, который выиграл суд у их босса. Правда никаких майданов, как вы понимаете наши активисты с собой не привезли, винничане не совсем уже лохи, и давно интуитивно прочувствовали эти пируэты великих винницких политиков. Там они открытым текстом сказали, что повешают его на площади, вместе с его детьми и т д и т д.
А теперь и ранее анонсированный ответ на вопрос, что их сподвигло на такой отчаянный шаг. Он очень прост. Нужно вернуть деньги тем людям, которых они поставили на место уволенных врачей. А их, как вы понимаете уже или нет, — ну там новые иномарки, наряды, тушь, помада, виски, сигары. Или тупо в обороте, ну там новые ломбарды, магазинчик, швейный цех.
P.S.Кому все понятно, и согласен — постим статью в соцсети, предварительно сохраните текст, так как риа его удалит через пару минут. И дружненько учавствуем в акции-флешмобе. Собери сухари ряженым активистам. Сбор как обычно — воскресенье 12.00 Площа Героїв Небесної Сотні.

Самым главным секретом в так называемом «Плане Путина» является то, что его не существует. Секрет есть, а плана нет. Вот такой логический парадокс. При всем желании походить на Сталина, нынешний российский президент все больше напоминает Хрущева. Обещает показать Америке и Евросоюзу «Кузькину мать» и действует по принципу «а мы вот так сделаем и посмотрим, что они ответят». Назвать это стратегией язык не поворачивается. Скорее это творческие метания, но при остром дефиците творчества.

 Естественно, на момент начала операции по захвату Крыма план был. Четкий, прописанный по пунктам, как все в России очень дорогой с заранее заложенными откатами. К удару по Украине готовились никак не меньше десяти лет, вербовали кадры, готовили общественное мнение у себя и в Украине, пытались заручиться поддержкой влиятельных союзников и тщательно анализировали опыт войны с Грузией. Казалось – все будет просто. Попытка застопорить движение Украины в видоизмененный СССР и изгнание Януковича стало сигналом для военной агрессии. И достаточно быстрый захват Крыма настроил кремлевских стратегов на оптимистичный лад. Как принято говорить в России про именно такие ситуации – ничто не предвещало беды.

 Организованные выступления пророссийских сил (при активной поддержке «туристов») в Донецке, Луганске, Харькове и Одессе должны были стать началом переворота, который позволит без видимого участия взять под контроль Москвы половину Украины. А дальше оставалось лишь легализовать новый марионеточный режим. Абсолютно управляемый, без рассуждений выполняющий команды Кремля. И тут произошел первый сбой в программе. Донецк и Луганск не «поднялись» и их пришлось фактически захватывать, подавляя сопротивление местных. Харьков, Одесса и Днепропетровск вообще отбили все попытки захвата власти, локализовав конфликт исключительно на территории Донбасса.

 Такой красивый план блиц-крига был поломан на старте. Его ломали патриоты, которых Кремль не рассчитывал встретить восточнее Киева, ломали добровольческие батальоны, внезапно оказалось, что на месте тщательно разваливаемой украинской армии быстро возродились вполне боеспособные вооруженные силы. Попытки военного вторжения закончились разгромом наспех созданного и вооруженного Кремлем «ополчения» и удержать часть Донбасса удалось только с помощью военного вмешательства регулярной российской армии. Ополчение вообще не хотело воевать, больше интересуясь кухней и кассой, чем доводило до истерики наблюдателей.

 В отличие от быстрой оккупации в Грузии, Запад не стал тянуть и ввел достаточно жесткие санкции, цены на нефть пошли вниз, подкашивая углеводородную экономику России. Пятая колонна не оправдала надежд, легкая прогулка закончилась ловушкой. В этой ситуации у Путина не осталось вариантов. Все проекты, нарисованные его соратниками в Кремле и наместниками в Киеве, полетели в бездну – они были рассчитаны на совершенно другое развитие событий. Присоединять к пошатнувшейся российской экономике еще и разрушенный Донбасс категорически нельзя – да и не нужен он Кремлю в составе России. Отступать опасно – может закончиться дворцовым переворотом. Вперед нельзя, назад нельзя, вбок тоже нельзя. Санкции не отменяют, Украина не сдается. Фраза Лелика из старого кинофильма «Шеф, все пропало» лучше всего характеризует ситуацию.

 Переход от переговоров к эскалации конфликта, от угроз к заявлениям «Донбасс это украинская территория», слухи о скором мощном наступлении и прочий мелкий шантаж уже не являются частью оптимистичного или пессимистичного плана Путина. Это суета в поисках выхода, который оказался замурованным. Хозяин Кремля сейчас находится в роли былинного русского богатыря, правда, не из героического эпоса, а из анекдота. Стоит этот витязь старой школы перед камнем на распутье, а на камне написано: «Направо пойдешь – огребешь, налево пойдешь – огребешь, прямо пойдешь – тоже огребешь». Не знает он, куда идти. Нет плана. И по сюжету вот-вот услышит богатырь вкрадчивый голос из кустов, который скажет: «Выбирай быстрее, а то огребешь прямо здесь…»

21 января безналичный валютный рынок раскачивался дольше обычного. Торги открылись в более узких, чем прежде, рамках — 21,30-22,0 грн./$ (вчера стартовали в коридоре — 21,0-22,0 грн./$), и практически сразу остановились. «Продавцов валюты практически не было видно. С одной стороны все смотрели на новости с Донбасса и главное — не активизировалось ли противостояние с российскими войсками, а с другой выжидали, чтобы понять, может ли еще расти курс продажи. То есть будут ли импортеры все больше предлагать за доллар, чтобы скорее его купить. Как только поняли, что потенциала для подорожания бакса сегодня нет, стали выходить с продажами. К полпервого на межбанке появилось значительно больше экспортеров», — рассказал «Вестям» казначей одного из банков.

Если до 12.30 на системе валютных торгов Val Kli было зарегистрировано, по статистике НБУ, лишь 46 сделок на общую сумму в $5,94 млн., то уже к 13.30 их количество выросло до 73 продаж на $32,38 млн.

По мере роста предложения стала снижаться стоимость валюты. «Ключевое сейчас то, что курсы «серого рынка» перестали расти впервые за последние дни. Стабильность настала в диапазоне цен 21,00-21,50 грн./$», — рассказал «Вестям» главный эксперт отдела операций на валютном и денежном рынках АО «ОТП Банк» Никита Мишаков.

Нацбанк свой средневзвешенный курс доллара по итогам валютных торгов поднял, но совсем немного — на сотые доли копейки: с 15,7448 грн./$ до 15,7455 грн./$. Но этого роста оказалось недостаточно для изменения максимально допустимого курса продажи доллара в банковских отделениях. Он все еще не может превышать 16,53 грн./$.

На 25-30 копеек сегодня подорожал наличный доллар на «черном» рынке, хотя и не дорос межбанковского уровня — достиг лишь 20,95-21,0 грн./$. «Сильнее стал расти спрос. Все больше людей интересуется покупкой валюты, и запрашивают все большие суммы. Это уже не $500-1000, как раньше. Большинство звонков начинается с $1500-2000, уже три человека сегодня заказали крупные суммы — на 5000, 8500 и 10 000. Пообщался, говорят, что решили уехать из страны. Как минимум на год, а может и на ПМЖ, если работу на новом месте найдут — бегут от войны. При этом другие люди стали меньше сдавать валюты. Так что если запросы эмигрантов продолжат расти, а притока доллара от продавцов не будет, то завтра стоимость доллара снова вырастет», — рассказал «Вестям» меняла Сергей, работающий по объявлениям в интернете.

С 2011-года Татьяна Черновол пишет «изобличающие» статьи о компании S.I. GroupConsort. Ltd. и обо мне, Илье Марчевском, забывая, правда, подкрепить свои «разоблачения» документами и фактами. Для того, чтобы пролить свет на ситуацию вокруг утилизации опасных химических отходов в Украине, а заодно поделиться информацией с Татьяной, я аргументированно разберу один из ее материалов, который недавно был опубликован на «Украинской правде» и чуть менее чем полностью посвящен мне и руководимой мной компанией S.I. GroupConsort. Ltd.  Конечно, я догадываюсь, зачем Татьяна Черновол написала этот пост. Ему, во всяком случае, очень обрадовался недавно вышедший на волю мой прямой конкурент, чьим многолетним сотрудником являлся отец Татьяны. Но сейчас не об этом. 

S.I. Group: как все начиналось

S.I. GroupConsort. Ltd действительно является лидером в области комплексного менеджмента химических отходов в Украине. Это означает, что мы собираем, фасуем, безопасно вывозим за границу и утилизируем химические отходы, которые десятилетиями накапливались на полигонах по всей Украине, представляя чрезвычайную экологическую опасность.

Несмотря на давний интерес к компании и моей персоне, Татьяна не знает, что S.I. GroupConsort. Ltd начала вести работы по сбору и утилизации отходов в Украине не с 2010-го, а 2011-го года. Именно тогда наш украинский подрядчик «Си Буд Систем» получил лицензию Министерства экологии и природных ресурсов на проведение операций с опасными отходами, а также разрешение «Держгірпромнагляду» на исполнение работ повышенной опасности.

Так вот, 2011-й год, в котором мы начали работу, был действительно продуктивным. Только с Калушского полигона мы вывезли 9 500 тонн гексахлорбензола и загрязненного им грунта, подтверждением чему служат данные Ивано-Франковской таможни, а также документация о трансграничном перемещении опасного груза, заверенная британскими партнерами, занимавшимися утилизацией.

Все работы на территории Украины были выполнены компанией «Си Буд Систем», поэтому утверждение Татьяны Черновол о том, что мы использовали ресурсы госструктуры «Національний центр поводження з небезпечними відходами» не имеют ничего общего с реальностью. Во-первых, Центр являлся нашим прямым конкурентом, во-вторых – в 2011-м году руководителя центра осудили на 6 лет заключения в связи с коррупционным скандалом, так что им было слегка не до утилизации.

 «Безоблачная» жизнь во времена «Семьи»

Татьяна также упорно называет меня человеком Ставицкого. Хотя я действительно некоторое время был его советником на переговорах по импорту CNG (компрессионного природного газа) с Израилем (что не имеет вообще никакого отношения к утилизации), именно при «регионалах» в 2012-м году было начато досудебное расследование по действиям должностных лиц Минэкологии, в котором фигурировала и компания S.I. Group Consort. Ltd. За год следователям не удалось найти каких-либо нарушений в нашей деятельности, и они решили перейти на следующий уровень: 21 мая 2013-го года Печерский суд г. Киева дал разрешение на обыск в нашем офисе, во время которого без описи были изъяты все документы, компьютеры, мобильные телефоны. Этого показалось мало и через три месяца к нам пришли с новым обыском и снова все изъяли. Более того, по не вполне законному требованию следователя в конце 2013-го года в порту на месяц был задержан корабль с опасными отходами. В итоге суд так и не дал разрешения на его арест и, хоть мы и понесли немалые убытки, судно таки доставило груз для утилизации.

Получив доступ ко всей документации компании, органы следствия, упс, снова не смогли обнаружить свидетельства какой-либо противоправной деятельности. Для того, чтобы и дальше оказывать давление на S.I. GroupConsort. Ltd, 21-го января 2014-го года уже лично я получил сообщение о подозрении. Как вы уже, наверное, догадались, в итоге моя позиция оказалась юридически безупречной, документация по всем работам в рамках выигранных нами тендеров – исчерпывающей и ГПУ вынесла постановление от 26 августа 2014-го года о закрытии уголовного производства в отношении меня. Так что мне лично сложно назвать двухлетнюю борьбу за деловую репутацию с обысками, изъятиями, задержанием грузов, уголовными делами, «успешно похороненным уголовным делом». Ну а касательно того, что я якобы давал откаты Клюеву, Иванющенко, Ставицкому… Хотелось бы увидеть доказательства, которые есть у Татьяны Черновол, иначе это просто откровенная ложь.

История с химией и математикой

Несмотря на все сложности компания S.I. Group Consort. Ltd продолжала продуктивно работать и в 2013-м году. И тут самое время поговорить о методике сбора отходов, допустимых нормах содержания и прочих технических моментах. Татьяна считает, что грунт с содержание гексахлорбензола на уровне 1,4% — это практически чистая земля. Но если бы Татьяна потрудилась заглянуть в Государственные санитарные правила и нормы то знала бы, что допустимая норма содержания гексахлорбензола – это 0,03 миллиграмма на 1 кг грунта. Соответственно 1,4% вещества в килограмме – это 14 000 миллиграммов опаснейшего пестицида, что превышает норму в чудовищные 466 000 раз! Даже 1% в килограмме – это превышение в 330 000 раз! Гексахлорбензол – опаснейшее вещество, которое хранится в Калуше закопанным прямо в грунт, в давно прогнивших бочках и годами просачивается в грунтовые воды. И только Черновол почему-то решила, что это «слегка загрязненная почва».

 Вывоз химотходов: как это делается?

Версия о том, что отходы не вывозятся в реальности, абсурдна еще и потому, что на каждом этапе работ осуществляется тотальный контроль множеством инстанций. Так, где собирать отходы, в каких объемах, в каких точках брать пробы определяет не S.I. GroupConsort. Ltd, а заказчик работ на основе экспертного вывода ученых-экологов. Все этапы контролируют представители Института геохимии окружающей среды Национальной академии наук Украины, которые работают непосредственно на полигоне.

После сбора и упаковки гексахлорбензола, загрязненного грунта, составляется акт погрузки опасных отходов на транспорт. Акт этот заверяет комиссия из 11-ти человек в составе  представителя МЧС, департамента строительства ЖКХ облгосадминистрации, начальника Госсанэпидемслужбы в Ивано-Франковской области, главного санитарного врача области, сотрудника СБУ области, представителей Госфининспекции области и начальника отдела экоконтроля земельных ресурсов. Причем они не просто ставят свою визу, а наблюдают за процессом на месте. Неужто и всех этих людей «подкупил» Марчевский? Транспортные накладные, подтверждения об утилизации от партнеров из Британии – все эти документы также убедительно свидетельствуют о реальной деятельности S.I. GroupConsort. Ltd. При этом перемещение груза через границу осуществляется в соответствии с Базельской конвенцией и под контролем иностранных наблюдателей. Кстати, в 2013-м году во время работ в Калуше на полигоне даже стояла веб-камера, так что при желании Татьяна Черновол могла бы последить за ходом работ, если не удосужилась приехать на полигон и увидеть все своими глазами. Но, увы.

Кстати, Татьяна пишет, что наши британские партнеры якобы перестали работать с S.I. Group Consort. Ltd после некой публикации в конце 2011-го года. Вот незадача, на протяжении 2012-2013 гг. компания Tradebe успешно утилизировала отходы, вывезенные из Украины, что подтверждается соответствующими актами.

 Временные сложности

По результатам работы на Калушском полигоне у нашего заказчика образовалась задолженность в размере 294 300 049 грн. Учитывая драматические события первой половины 2014-го года, сложный процесс формирования нового правительства, мы не настаивали на немедленном исполнении обязательств наших партнеров и даже рассчитались с иностранными подрядчиками собственными средствами.

Бесконечно так продолжаться не могло, и летом мы обратилась в суд. 10-го июля 2014-го года хозяйственный суд Ивано-Франковской области своим решением подтвердил правомочность требований S.I. GroupConsort. Ltd и необходимость Департаменту строительства ЖКХ, градостроительства и архитектуры Ивано-Франковской облгосадминистрации погасить задолженность. При этом представитель ответчика, как и сотрудник госказначейства, которое было третьей стороной в деле, подтвердили наличие задолженности.

 Но рассчитываться с подрядчиками в 2014-м году было не в тренде, прокуратура подала апелляцию во Львовский апелляционный хозяйственный суд который, однако, оставил в силе решение суда первой инстанции. С нашим «счастьем» прокуратура подала кассацию в Высший хозяйственный суд Украины, однако и он оставил решения Хозяйственного суда Ивано-Франковской области неизменным.

Уверен, что Татьяна Черновол знала об этом, но почему-то «забыла» рассказать своим читателям о том, что мы прошли все круги хозяйственной судебной системы и решения были приняты в пользу S.I. GroupConsort. Ltd. Или судьи трех инстанций тоже были «коррумпированы»? Впрочем, это вопрос риторический.

И в заключение

История с задолженностью еще не завершена, и такие публикации, эмоциональные, скандальные, но далекие от реальности, способны отсрочить, но не помешать разрешению ситуации.

Каждый свой шаг мы можем подтвердить документально, собственно это и позволило S.I. GroupConsort. Ltd успешно разрешить вопросы с правоохранительными органами. Оптимизма мне придает и конструктивная позиция Министерства экологии, которое осознает необходимость дальнейшей работы по утилизации сверхопасных химических отходов и конструктивного сотрудничества с надежными подрядчиками.

А тех журналистов, кто искренне хочет объективно разобраться во всей этой истории, я приглашаю к диалогу. Задавайте свои вопросы, и я с удовольствием прокомментирую их, подкрепляя свои слова документами.

С другой стороны, хочу сказать Татьяне спасибо. Хотя бы за то, что привлекла внимание к проблеме утилизации опасных отходов. Ведь за весь прошлый год ни одного грамма их, не смотря на проведенные тендеры, не было вывезено за пределы Украины. Об этом журналистам неоднократно говорили экологи, ученые Академии наук и зарубежные специалисты, но авторитет Черновол, как эксперта по гексахлорбензолу, оказался куда большим.

Так что, спасибо, Татьяна!